Наші високопосадовці інколи дивують своїми наївними репліками і стурбованостями. Днями український прем’єр Арсеній Яценюк нарешті занепокоївся, чому ж то світові ЗМІ так погано висвітлюють ситуацію в Україні.
Прем’єр, який вільно володіє англійською, який у Європу і США їздить не раз на рік на великі свята, а частенько, ніби до себе на дачу, не знає причини мізерної уваги з боку іно-ЗМІ.
Мало не щороку провідні світові медіа, а за ними й українські, публікують суми витрат сусідньої Росії на іміджеві тексти у провідних європейських та американських газетах. Так-так, а ви думаєте, що то тільки в Україні «джинси» (замовних матеріалів без позначки «реклама») перед і після виборів хоч греблю гати? Е, ні. Грішать нею і світові, до речі, відомі друковані видання.
Цифри? Будь ласка. 2007 рік, Росія, обсяг видатків на піар за кордоном – 2,8 мільйона доларів. 2009 рік – більше 10 мільйонів доларів. 2014-го тільки на свій телеканал Russia Today Кремль планував виділити 445 мільйонів, та через війну з Україну й фінансову кризу спромігся лише на 236.
Знають у Москві, як треба народ зомбувати. Не пропали даремно стільки років стажу радянської пропаганди. Також матеріали частенько замовляють в американських PR-агенцій. Тоді у провідних світових ЗМІ Росія викуповує не одну шпальту для розміщення пропагандистських текстів. А наш прем’єр іще дивується, чого про нас мало правди в світі…
«Свіжий приклад» – німецька Die Welt. 19 червня її номер відкривало «журналістське розслідування» про те, як багато втратить ЄС і Швейцарія від санкцій для Росії. Що цікаво – через три дні в Євросоюзі мали вирішувати, чи продовжувати Росії санкції, чи ні. Взялися інші журналісти копати про авторів матеріалу, і вилізло шило з мішка – один коментатор, як виявилося, очолює організацію підприємців, котрі в Росії гроші заробляють. А в тексті «розслідування» автори добряче побавилися термінами і «лякалками». Все заради того, аби Росію витягнути з «штрафного болота».
А що може протиставити кремлівській пропаганді Україна? Нам грошей на армію не вистачає, а ті, що є, невідь куди зникають. Якби не волонтери, Донбас повторив би долю Криму. То що казати про саморекламу за границею? Або про відкриття кореспондентських пунктів «BBC, СNN і будь-кого в Україні, щоб вони не з Москви чи Варшави доїжджали, а вели мовлення звідси», як висловився пан Яценюк? За які гроші? Смішно, але прем’єр розпорядився розмістити на CNN рекламу нашої держави. Це має бути ролик – увага – який раніше підготували до інвестиційної конференції у США. Чи багато довідаються з того «інвестиційного» ролика правди про Донбас і війну? Та й поняття економіки та війни тут ніяк докупки не стулиш.
На тій території країни, що ще без бойовиків живе, ми не годні вивести кінці з кінцями. Он заборонили російські серіали. І що? Вони як лізли з екранів, так і лізуть. «Музон-шансон» процвітає, українська музика як була в одній глибокій дзюрці, так і лишилася. Хіба що свідомих українців трошки побільшало. Отак і рятуємося методом барона Мюнхгаузена. Смик за косичку, смик-смик…
У нас же тепер повсюди капіталізм. Навіть за правду плати.
Ілона ТИТАРЕВИЧ
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте