Два дні тішили тернополян народною творчістю учасники Всеукраїнського фольклорно-етнографічного свята «Фольк-фест». До проведення дійства долучилися колективи із майже двох десятків областей ─ із заходу, сходу, півночі й півдня України. Гості ще раз довели, що наша Батьківщина — єдина та неподільна.
Серед учасників свята — і народний аматорський фольклорний ансамбль «Світлиця» Народного дому «Просвіта» села Ратнів Луцького району, що на Волині.
Художній керівник колективу Ольга Васьковець розповідає, що разом зі своїми голосистими колегами плекають «Світлицю» уже двадцять два роки.
У репертуарі колективу є різні твори, та чи не найбільша цінність для виконавиць — записана свого часу у старожилів пісенна спадщина. «Раніше в нас був період накопичення, ми дуже довго збирали пісні по навколишніх селах у бабусь. Тепер ці старші люди відійшли, але тішимо себе тим, що встигли зробити таку важливу справу, — каже пані Ольга. — Нині розшифровуємо заархівовані записи та виносимо на люди».
Не менш ексклюзивні в учасниць і сценічні костюми, хоча, як виявилося, скопійовані зі старих, ще із скринь. У родинних реліквіях жінки виступали п’ятнадцять років тому, але кожна річ має своє життя — вбрання помалу нищилося, вишивання почало «падати», і учасниці «Світлиці» вирішили «законсервувати» його — випрали, добре накрохмалили та поклали так, щоб речі зберігалися при мінімальному доступі повітря.
Одна з найголовніших турбот цих талановитих жінок — відсутність молодої зміни. Вони непокояться, що скоро нікому буде передати свій співочий досвід. «Світлицю» часто запрошують на різні імпрези, зокрема, й весілля, що не може не тішити, проте досі ніхто з юного покоління так і не забажав долучитися до діяльності ансамблю.
Окрім того, хлопці й дівчата, констатує пані Ольга, неохоче слухають автентичну музику, вони орієнтовані на інше. Аби зацікавити аудиторію, жінки адаптують старі пісні, дають їм «нове дихання». Треба сказати, що роблять це від душі.
«Кожна народна пісня допомагає в житті й роботі, кожна хороша по-своєму: її ритм, слова завжди на щось надихають. Веселі — до радощів, танцю, ліричні — до смутку, співаєш і своє життя згадуєш», — підсумовує ще одна учасниця «Світлиці» Антоніна Мартинюк.
Лише у перший день «Фольк-фесту» відвідувачі мали змогу насолоджуватися талантом співачки й бандуристки Лариси Ковальчук, яка завітала на свято аж із далекого Сіднея. «Основною своєю місією в Австралії вважаю пропагування українського мистецтва, — зазначила наша землячка, що народилася в Хоросткові та закінчила Тернопільське музичне училище імені Соломії Крушельницької. — Окрім того, англійською викладаю тамтешнім студентам вокал, даю знання про різноманітні музичні стилі та жанри».
За словами пані Лариси, українська діаспора в Австралії і досі не згубила власних коренів — люди цінують культуру рідної землі, українські церкви, школи та організації відзначаються активною діяльністю. Останнім часом небайдужі завзято підтримують учасників АТО. Готові пізнавати чужу культуру й іноземці. Зокрема, бандуристка була вражена реакцією австралійців, коли заспівала їм українські думи.
«За тривалістю виконання ці твори сягають п’яти-шести хвилин, а то й довше, але австралійці не лише їх слухали, а й відчували без знання мови і тексту, — пригадує пані Лариса. — Звісно, бандура для них — рідкість, диковинка, та іноземці відкриті до різноманітних жанрів мистецтва».
Багато цікавих співанок подарували тернопільським глядачам і учасниці народного аматорського фольклорного колективу «П’ятківчанка» із села П’ятківка Бершадського району, що на Вінниччині.
«Двадцять п’ять літ тому в селі діяла хорланка, згодом вона розпалася. Проте шість років тому з ініціативи нового сільського голови П’ятківки був створений наш колектив. Згадуємо ті пісні, які колись сільські жінки любили співати, і нові твори розучуємо, і самі трошки складаємо. За три роки заслужили приємну відзнаку — звання народного, — каже керівник «П’ятківчанки» Ганна Мазур. — Ми багато їздимо із концертами по району й області. Побували і в Києві на передачі «Фольк-music», де стали переможцями тижня. Сьогодні ж дуже раді відвідати і ваше місто».
Рідна пісня — найкраща вакцина від розбрату, ворогів та агресорів. Чи не тому організатори «Фольк-фесту» зазначили, що таке колоритне для Тернополя дійство планують зробити щорічним?
Фото авторки
Прокоментуйте