На останній сповіді Оксана із жалем зізналася священику, що почувається абсолютно самотньою. Коханий віддалився, мала досягла підліткового віку і постійно влаштовує протести, решта оточення ніби спеціально тільки те й робить, щоб роздратувати її.
Погляд священика був спокійним та мудрим. Він уважно вислухав жінку, а тоді, хвильку подумавши, неочікувано запропонував:
— А ви не коріться першим-ліпшим емоціям. Навпаки ─ скажіть або чиніть людям щось абсолютно протилежне тому, що спало на думку під час конфлікту чи сварки. Хай це навіть для вас буде не надто приємно.
Від здивування Оксана навіть не знала що має відповісти. Але поради отця вирішила дослухатися, хоча й достеменно не знала, що має робити. Перше випробування на неї чекало вдома. Донька Ліна знову прийшла зі школи зовсім засмучена — вкотре «вхопила» погану оцінку з математики. Оксана хотіла, як завжди, прочитати малій лекцію, дорікнувши лінню, небажанням вчитися та вникати в числа й умови задач. Адже якби ще трохи доклала зусиль до точних наук, то була б круглою відмінницею. Проте, згадавши сьогоднішню сповідь, вчасно схаменулася.
— Ти ввечері дуже зайнята? Може, кіно подивимося, ту комедію, що ти вчора скачала з інтернету? — звернулася до доньки.
Та глянула на неї здивованими очима, бо мама тільки те й робила, що кожного дня присікалася до неї через незадовільні бали з математики.
Ніби прочитавши думки дівчинки, Оксана продовжила:
— А щодо контрольної, то не всім же бути геніями в алгебрі. У тебе хоча й не найвищі, але досить високі бали. Зате твори добре пишеш, багато читаєш.
Вечірні посиденьки з донькою зарядили жінку позитивом. Лінка розслабилася, розвеселилася, напруженість, що останнім часом накопичувалася між ними, кудись зникла. Зранку з легкою душею Оксана попрямувала на роботу до магазину. Через кілька годин до крамнички навідався постійний покупець — буркотлива бабуся. Оксана не любила її через те, що та увесь час прискіпувалася до вигляду продуктів, по кілька разів перепитувала, чи свіжі, сумнівалася в їхній якості. Тож цього разу, щоби угамувати роздратування, вирішила перевести розмову в інше русло, ніби між іншим спитавши, що старенька планує готувати.
Слово за словом, і бабця розговорилася. Виявилося, вона пече торти, знає багато різноманітних і цікавих рецептів, бо майже все життя пропрацювала кондитером. Згадавши про свою улюблену справу, вона ніби помолоділа, забувши про невдоволення і дорікання. Було помітно, що пенсіонерка має потребу в спілкуванні. А ще вона з приємністю поділилася з продавчинею кількома кулінарними секретами.
Коли бабуся пішла, до Оксани зателефонував чоловік. Сказав, що в суботу хоче поїхати на риболовлю. Ще позавчора вона нарікала б на благовірного та на його недолуге захоплення, а сьогодні запропонувала поїхати разом на природу всією сім’єю: відпочити, позагоряти, зварити юшку. Здавалося, чоловік спочатку навіть не повірив, бо звик, що вони відпочивають поодинці, та й дівчатам більше до вподоби серіали чи комп’ютерні ігри, а не природа.
Думаючи, які речі необхідно взяти у завтрашню мандрівку, Оксана ще раз згадала слова священика. Його порада виявилася складною і простою водночас: щоб бути у добрих стосунках з рідними і оточенням, необхідно не шкодувати нікому теплого слова, трошки терпіння та уваги. Недарма кажуть: перш ніж подумати про людину погано, подумай добре.
Так, це не завжди настільки легко, як дратуватися і злитися через дрібниці. Але воно того варте.
Ілона АНДРОЩУК
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте