Такий висновок напрошується із ситуації, що склалася в селі Мушкатівці Борщівського району. Тут уже два місяці передплатникам не розносять газет, пенсій, не доставляють листів. Причина — немає охочих за зарплатню листоноші виконувати ці обов’язки.
Про це редакції написали наші передплатники, які називають таку ситуацію ганебною. «Ми живемо у ХХІ столітті, а порядки ─ ще з минулого, ніхто ні за що не відповідає! Наші газети лежать у поштовому відділенні №1 селища цукрового заводу міста Борщева ще із червня. Їх не доставляють. Ті, хто хоче отримати пенсію, самі йдуть по неї. За короткий час у селі змінилося декілька листонош, і ніхто за 600 гривень працювати не хоче. Який же вихід?» — пишуть у листі семеро наших читачів.
Галина Свиренчук, заступник начальника Чортківського центру поштового зв’язку №6, занепокоєна такою ситуацією і не пригадує, щоб за роки її роботи на цій посаді траплялося щось подібне. Вона погоджується, що проблема є, але розв’язати її дуже складно чомусь саме в цьому селі. Пригадує різні випадки, коли на зміну одним листоношам приходили інші, але щоби третій місяць не змогли знайти заміну ─ це якийсь нонсенс.
— Таке враження, що хтось їх намовляє не працювати, — каже Галина Михайлівна. ─ Річ у тім, що повний оклад листоноші становить 1800 гривень за 8 робочих годин. У Мушкатівці листоноша зайнята лише три дні, тож її заробіток становить 600 гривень. Це дуже мало, і люди справедливо нарікають. Але цю суму можна дещо «підтягнути» на додаткових послугах. На жаль, більше не можемо гарантувати, ми ж не приватна структура. Кілька разів ми разом із сільським головою збирали мешканців села і обговорювали це питання. Знайшлася жінка, яка погодилася на цю роботу, але потім чомусь відмовилась.
— У сільській раді ми виділили кабінет, де пенсіонери можуть прийти й отримати пенсії, — коментує сільський голова Мушкатівки Надія Цибрій. — Люди вже знають, коли буде день видачі і приходять. А от із газетами складно, їх справді ніхто не доставляє. Я особисто шукала таких людей, які погодились би працювати листоношами, переконувала їх, але ніхто за цей мізер працювати не хоче. Село велике, щоб його обійти, потрібно більше ніж три години, отож, і оплата має бути вищою.
Галина Свиренчук запевняє, що це єдиний випадок в області, коли ніхто не хоче працювати листоношею.
Ірина МАДЗІЙ
Фото Віри ПЕРУН
Прокоментуйте