Важко знайти того, хто цікавиться історією обласного центру і не знайомий із книжкою Любомири Бойцун «Тернопіль у плині літ».
Пригадую, як, не маючи змоги придбати це видання, відксерювала сторінки про костьоли та вулички. У нарисах Любомири Бойцун завжди було затишно, те, що вона була залюблена у місто та добре знала його історію, читалося одразу, і, крім того, їй надзвичайно легко вдавалося закохати у нього і читачів. Зі сторінок поставав інший Тернопіль — зі старою архітектурою, людьми, вулиці красномовно розповідали про своє минуле.
Тож не дивно, що з великим нетерпінням чекала видання тернопільською «Джурою» оновленого «Тернополя у плині літ». І нарешті дочекалася. Видавці та друзі краєзнавиці представили книжку цими днями у тернопільському прес-клубі. Над нею авторка працювала до останніх днів.
Перше видання «Тернопіль у плині літ» вийшло у світ 2003 року. Відтак книжку кілька разів перевидавали. Як розповідає директор видавництва «Джура» Василь Ванчура, зрештою пані Любомира запропонувала щось додати, щось поміняти, і це вилилося в написання майже нової книжки, бо багато чого перемістилося з одного розділу в інший, додалося. Над цим виданням Любомира Бойцун працювала з 2009 року, потім на заваді активній роботі стала хвороба.
Як розповідає Уляна Ванчура, пані Любомира хотіла додати щось таке, щоби книжка сильно відрізнялася від попередньої. Нове видання більше за обсягом за перше на 200 сторінок, але його структура майже не змінилася. Додано розділ про Тернопіль у сорокові-п’ятдесяті роки — його складають статті, котрі краєзнавиця подавала у пресу, — невеликі розповіді про ті часи. Крім того, доповнена книжка багатьма світлинами. Пані Уляна зауважила, що серед них чимало особистих фото пані Бойцун, але без підпису хто є хто. Є у видання й солідний іменний та предметно-тематичний покажчики.
Починається книжка локаційним привілеєм на заснування Тарнополя. Краєзнавиця казала: «Для Тернополя — то є бомба». Як розповів видавець, документ вдалося отримати завдяки директору державного зібрання мистецтва «Королівський замок на Вавелі», професору, мистецтвознавцю Яну Островському. До речі, з ним познайомилися завдяки книжці пані Любомири. Він дуже зацікавився нею, особливо деякими світлинами, котрих немає в Польщі. З ним обмінялися цифровими копіями фото. А невдовзі пан Островський надіслав у Тернопіль копію оригіналу локаційного привілею, оригінал якого зберігається у Варшаві в архіві давніх актів. Переклали документ українською спеціалісти зі Львова — члени наукового товариства ім. Т. Шевченка.
— Разом із пані Любомирою видавці створили пам’ятник Тернополю на століття, — зауважив історик та археолог Богдан Строцень. — Я не знаю іншого видання, де було б зібрано стільки матеріалів про місто. Кожне слово тут виважене та перевірене. Ці історико-краєзнавчі замальовки читаєш як захоплюючу художню книжку.
Мистецтвознавець, подруга краєзнавиці Віра Стецько розповіла, що часто звертається до «Тернополя у плині літ».
— Ця книжка захоплює та привертає увагу тим, що показує місто через призму людей і вулиць. Авторка пропустила історію крізь себе. Таких краєзнавців як Любомира Бойцун дуже мало. Вона дуже скрупульозно підходила до пошуку фактів. Останнім часом виходить багато книжок про історію Тернополя, але саме ця є енциклопедією Тернополя для науковців та журналістів.
Художник Олег Кіналь звернув увагу: у книжці збережене те, чого вже не побачиш у Тернополі, у ній — наша спадщина. До речі, на репрезентації прозвучала слушна думка: владу нашого міста треба вчити любити Тернопіль так, як любила його Любомира Бойцун.
«Рідне місто, я просто освідчуюсь тобі у любові, признаюсь, для мене пізнавати твою історію — то пізнавати свій родовід, що вплітається в твій світовий життєпис…», — так Любомира Бойцун закінчує свою книжку. Тож, сподіваюся, що оновлене видання потрапить до багатьох читачів і знайде свій відгук, вплинувши на спосіб бачення та сприйняття Тернополя як міста знищеного ззовні, але всередині монолітного та давнього.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте