«Поїдання сала (в Росії. ─ Я. Б.) — майже зрада батьківщини» ((Ксенія Собчак, російська опозиціонерка). Для зручності читання телефонний діалог перекладено українською мовою.
— Алло, це ФСБ?
— Так, це ФСБ. Слухаємо вас, громадянине.
— Вас турбує громадянин Іванов. У нашім будинку живе громадянин Петров. Він — «націоналпрєдатєль».
— І з чого ви це взяли, громадянине Іванов?
— Бо я ─ його пильний сусід. А тепер самі знаєте, які часи. Пильності втрачати не можна.
— Погоджуюся з вами, пильний громадянине. І все ж, чому Петров — «націоналпрєдатєль»?
— Він назвав Зюганова червонопиким.
— Ну й що? Це його особиста думка.
— Він каже, що Жириновський — дурень!
— Подумаєш! Моя теща каже, що Жириновський узагалі кретин.
— Він обізвав Кісєльова базікою!
— Але ж базікати — це і є робота журналіста Кісєльова.
— Він відшмагав свого десятирічного сина за те, що той вкрав з дому тисячу рублів, аби пожертвувати їх переселенцям з Новоросії. Бідолашний хлопчик так плакав!
— Неприємна історія. Але не тільки ваш Петров такий скупердяй. Коли я попросив у тещі трохи грошенят на допомогу цим бідолашним переселенцям, жертвам кривавої київської хунти, ви знаєте, що вона мені відповіла? «Панаєхалі, а ти кармі галадранцєв?» Тож жадібність — це не «націоналпрєдатєльство». Але бити юних патріотів не можна. Тому негайно зверніться до свого дільничного, хай притягне цього мудрагелика до відповідальності.
— Але це ще не все. Петров жере сало!
— Що?
— Петров їсть сало, розумієте? Справжнісіньке «укропівське» сало!
— Скажіть, громадянине Іванов, а ви впевнені, що сало справді «укропівське»?
— А звідки ще могло воно взятися, як не від «укропів»? Після санкцій гнилого Заходу чи може нарости хоч грам сала на нашій рідній російській свині?
— Це правда! Попався, голубчик, «націоналпрєдатєль» клятий! Назвіть вашу адресу і розкажіть, як до вас краще доїхати.
— Виїдете на проспект Карла Маркса, біля пам’ятника Іванові Грозному звернете на вулицю Берії, біля бюста Сталіна повернете направо, на вулицю Індустріалізації. Але по ній їдьте обережно, там вибоїни глибиною в півметра. Після шостої вибоїни звернете знову направо, це вже наша вулиця, Велика Колгоспна. Але як тепер проїхати по ній, я не знаю, бо прорвало труби водогону й утворилася величезна калюжа, глибиною більше метра. Ми її назвали морем Хрущова, оскільки ще за нього ті труби проклали. Якщо вдасться форсувати це море, то одразу справа — наш дім номер тринадцять. Ви його впізнаєте: він перекособочився вліво, підпертий колодами. «Націоналпрєдатєль» живе в другому під’їзді, квартира 21. Біля нашого під’їзду на лавочці постійно сидять баба Орина та її облізлий чорний кіт.
— Чудово, громадянине Іванов, дякуємо за пильність. Негайно виїжджаємо бронетранспортером–амфібією. «Націоналпрєдатєль» від нас не втече!
Ярослав БОРСУК
м. Підгайці
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте