Володимир Галічий для «русского міра» зробив немало, Путін цілком міг коли вже не орденом, то якоюсь залізячкою на зразок медалі його відзначити. А може, і відзначив.
Свого часу пан Галічий очолював Ленінську райдержаміністрацію Севастополя і був депутатом міської ради. Отже, мав у поті чола працювати на благо Криму як невід’ємної частини України. Натомість вирішив, що краще допомогти «зеленим чоловічкам». Тож голосував і за те, щоб Севастополь увійшов до складу Росії, і за псевдореферендум. Перед Кремлем — це, безумовно, заслуга, а відповідно до Кримінального кодексу України такі дії називають державною зрадою і карають позбавленням волі на термін від 10 до 15 років.
Попри велику любов до Росії, Галічий зберіг український паспорт. Із чисто практичних міркувань. На Черкащині живуть його родичі, яких він час від часу провідував. Недавно знову приперся на материкову частину України. Погостював і вже їхав назад… Перебіг подальших подій найкраще передає цитована в «Українській правді» розповідь дружини Галічого Ніни: «Ми приїхали на «Каланчак» (пункт перетину лінії розмежування між окупованим Кримом і материковою частиною України. — М. Л.). Прикордонники, митниця, перевірка документів. Раптом біжать три автоматники, передають по рації — не оформляти документи. Чоловіка затримали і повели».
Куди повели й де утримують — цього київським журналістам не сказали. А з того, чому затримали, таємниці не робили: підставою стала постанова суду. Може, Галічий вважав, що про його діяння вже забули, може, взагалі про це не думав. І коли в черговий раз з півострова припхався, то нашим правоохоронним органам попався.
Микола ЛУКАШКЕВИЧ
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте