У Цеброві, що на Зборівщині, увіковічили перепоховання останків із панського гробівця, який був зруйнований під час Другої світової війни. На урочисту церемонію освячення надгробка завітали понад три десятки нащадків із роду Гарапіхів із Польщі, Англії та Канади.
Перед цим правнуки пана Казимира, що у роки війни загинув від рук росіян, приїхали до Цеброва минулого року, розповідає житель села Олександр Ковальчук. Вони прагнули розізнати якомога більше інформації про предка, віднайти родинні корені, оглянути територію, де розміщувався маєток. Тоді старожили і пригадали історію із перепохованням останків їхніх пращурів.
— Коли німці відступали з Цеброва, то відстрілювалися. У селі тоді згоріло кілька хат, а також панський будинок, каплиця. Був зруйнований і гробівець. У ньому було поховано сім членів їхньої родини, — розповідає пан Олександр. — Останки померлих збереглися завдяки жителю села Василю Лотоцькому. Він переніс та закопав їх у землю там, де тепер межа між двома цебрівськими цвинтарями. Завдяки ще одному уродженцю села Богдану Якиміву, який був свідком тієї події, ми змогли дізнатися про точне місцезнаходження останків. З благословення священика місцевий житель Ігор Михалішин, який займається виготовленням надмогильних пам’ятників, почав створювати надгробок.
На освячення, що відбулося на свято Успіння Пресвятої Богородиці, прибули і старші, і молоді нащадки колишньої панської родини. Село змогла відвідати і 85-річна донька Казимира Гарапіха Ірина Суховера із Польщі. Усі отримали позитивні враження від дійства, тим більше про їхнього предка у селі відгукуються найкращим чином.
— Коли у 1940 році прийшли перші рускі, то взяли пана і водили по селі, питаючи, що він за один. Люди поганого на нього не казали, переконували, що він добрий чоловік, підтримав селян щодо храму. Бо наша стара дерев’яна цебрівська церква у ХІХ столітті привезена із Закарпаття. У її переміщенні і встановленні поміг пан. До того у селі був тільки костел, — зазначає Олександр Ковальчук. — Дід пана Казимира походив родом з Хорватії, а сам він одружився із графинею з роду Водзіцьких. Після того випадку із першими рускими дружина разом із дітьми виїхала до Польщі. Вмовляла і чоловіка, та пан противився, казав, що він нікому кривди не чинив, і люди за ним обстали. Проте вже десь за десять днів Казимира заарештували. Він загинув у тюремних катакомбах.
Приємно було відвідати захід і жителям Цеброва. Вони ділилися між собою емоціями і зазначали: подекуди буває не так легко зібрати докупи родину з однієї місцини, а тут пам’ять предка змогли вшанувати нащадки із кількох далеких країн…
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте