Майже чотири століття, а, якщо бути точним, – 385 літ Копичинецька церква Чесного Животворящого Хреста вигранює та зцілює людські душі у молитовностях і береже від зневіри, духовного падіння і гріховності. Вона — єдина з пізнього середньовіччя архітектурно–історична пам’ятка у дереві в нашому містечку над Нічлавою.
Своїми посивілими віками виболена, вистраждана, замолена щирими і спраглими молитвами прихожан, вистояла у своїй духовності християнських чеснот, бо вона — неопалима та невмируща у своїй духовній життєдайності, як і невмирущий Життєдайний Хрест, як дзвонкова криниця наших надій та сподівань. Пережила вона і турецьких завойовників, і татарські спустошення, і козацьку добу, і комуністичний режим. Своєю багатовіковою подобою воскрешає в нашій пам’яті минуле та додає нам сил йти вперед.
За комунізму храм був закритий, мав жалюгідний вигляд. Нині святиня відновлена: перекрита гонтою, з обновленим іконостасом, побудована ротонда Присвятій Богородиці. Все це заслуга сьогоднішнього молодого настоятеля храму, доктора теології о. Руслану Корняту, який зумів зорганізувати прихожан та кошти на відновлення святині. Тепер ми не можемо намилуватись у гордості, у радості, у любові красою та її сивиною… Вона для нас — як Афон.
Це святе місце і цю святу молитовну споруду впродовж віків нам зберіг Господь і ми зобов’язані свято берегти її для майбутніх поколінь і повсякчас творити молитву, бо вона – джерело живої та цілющої води для душі.
Цьому я присвятив свій вірш.
Ідім до Отчої святині
Нас церква вчить: «Ні дня без Бога!»
Не чути в храмі слів обмов.
До нас вона, як птах, розлого,
Свою розкрилює любов.
Святиня старості не знає!
(Тут зупинився часу плин).
Молитва трепетно витає, –
Нам додає у вірі сил.
Вона вірян до себе кличе
Й сьогодні, як віки!… було…
Тут стіни древні таємниче
Нам випромінюють тепло.
Ідім до Отчої святині
Із щирим серцем в молитвах.
Вона покріпить нас у силі,
Без неї ми в житті — безсилі.
Хвала їй Вишня у віках!
Михайло ТАРАБІЙ
м. Копичинці
Прокоментуйте