Доки дійшов до редакції – рука заболіла. Ні, не від якоїсь несподіваної хвороби, а від ваги газет, якими мене безкоштовно «ощасливили» розповсюджувачі «агіток» за ту чи іншу партію.
У робочому кабінеті розгортаю кілька таких видань, пробую читати їх. І помічаю цікаву тенденцію. Ті, які рвуться до влади, здебільшого хизуються двома вищими освітами чи й науковим ступенем, а рідну українську мову знають так, що хоч у початкові класи посилай.
Ось лише кілька прикладів. Дама, котра «в учнівські роки брала участь в олімпіадах з історії та української мови», школу і ВНЗ закінчила з відзнакою, а загалом має «одну середню спеціальну освіту та дві вищих», обіцяє забезпечити розвиток «самого файного міста». А тим часом «приймає участь в волонтерських заходах». Мабуть, ніхто з тих, хто вчив цю кандидатку в чотирьох закладах, не мав часу пояснити, що українською мовою – «бере участь», а не «приймає» – калька з російської. Щодо «в волонтерських…», то спробуйте вимовити це словосполучення, як кажуть актори «киньте на язик» – і не треба й пояснювати. Тим більше прикро, що згадана дама – керівник інформаційного бюро. Уявляю, який мовний рівень тієї інформації, яку вона поширює!
Поруч із цією кандидаткою в газетному «іконостасі» – фото двох кандидатів наук з їхніми програмними обіцянками. Перша запевняє, що вона працює «в якості сертифікованого інструктора» (знову ж таки, калька з російського «в качестве», українською – «працює сертифікованим інструктором»), друга зреалізувала проекти, «направлені на поширення» (замість «спрямовані на поширення»). А ось «активний учасник Майдану» (до речі, теж із двома вищими освітами) бере «активну участь в благодійній діяльності» (ніби можна брати пасивну участь!)
Зробивши висновок, що редакторові цієї газетки, либонь, мало заплатили, розгортаю «агітку» іншої партії. І читаю в програмі доктора наук, професора: «В усіх розвинених країнах наука знаходиться на першому місці». Ще одна калька з російського слова «находиться», українською – «перебуває». І далі: «…працюю виключно з чесними та порядними людьми». А мало б бути «тільки з чесними…»
Беру газетку ще однієї «політсили», котра виросла, як гриб після дощу, й читаю, що нам треба обрати мера «освітченого» (може, все-таки «освіченого», хоча ніхто й не пропонує мера без освіти). Далі: «…факт висунення… здійснив справжній фурор». А що, буває несправжній фурор?
Порівняно недавно ми реготали з того, як калічив українську мову М. Азаров. Чи не пора тим, хто вже бачить себе у владному кріслі, подбати про культуру і своєї мови?
Богдан МЕЛЬНИЧУК,
редактор журналу «Літературний Тернопіль».
Колаж Віри ПЕРУН
Прокоментуйте