У разі оренди автомобіля у працівника право користування автомобілем переходить до підприємства, яке несе також і витрати на його утримання. Укладення договору оренди і правовідносини, що виникають при цьому, регулюються положеннями ст.58 Цивільного кодексу України.
Обов’язковими умовами договору оренди з працівником є письмова форма і його нотаріальне посвідчення.
Окрім обов’язкових умов договору (предмет оренди, його вартість, термін дії, розмір оплати, порядок передачі і повернення об’єкту оренди), сторони можуть передбачати інші положення, що не суперечать законодавству. Наприклад, в договорі оренди може бути зафіксовано, що працівник-орендодавець має виняткове право водіння і інший водій підприємства не може використати автомобіль без відповідного дозволу.
Передача і повернення автомобіля оформляється шляхом складання акту прийому-передачі.
Щодо оподаткування, то сума орендної плати відноситься до доходу працівника і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) і військовим збором. Податковим агентом в цьому випадку є працедавець. При нарахуванні і виплаті такого доходу він повинен утримати і перерахувати до бюджету ПДФО і військовий збір. Виплачену працівнику суму орендної плати, згідно цивільно-правової угоди, підприємство відображає в звіті по ф. № 1ДФ за ознакою доходу “102”.
Єдиний соціальний внесок на суми орендної плати не нараховується і не утримується, оскільки такі виплати не є ні заробітною платою, ні сумою винагороди за цивільно-правовими договорами на виконання робіт (послуг).
Відділ комунікацій Тернопільської ОДПІ
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте