Новорічно-різдвяна пора принесла багато радості дітям. Ось і в Тернопільському академічному обласному драматичному театрі ім. Т. Шевченка їх радо зустрічав святий Миколай (артист Михайло Безпалько). Він запрошував охочих потанцювати біля новорічної ялинки, жартував, розпитував дітей і батьків, що завітали сюди, чи пам’ятають вірші, пісні, колядки українських поетів і співаків. І отримував неабияке задоволення від читців і піснярів, що відгукнулися на його прохання. А далі в подяку за це «почастував» присутніх виставою-казкою «Чари прадавнього лісу» (автори — заслужений діяч мистецтв України Б. Мельничук та народний артист України О. Мосійчук за мотивами казки Б. Лепкого).
А сценічну її постановку здійснив режисер О. Мосійчук разом із народним артистом України В. Хім’яком та його вихованцями — студентами акторського факультету Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, балетмейстером А. Гончариком. Про зимово-весняний пейзаж і яскраві костюми акторів подбав головний художник театру Г. Лоїк.
Усім відомо, що найбільший скарб Божий — це доброзичливі слова та благородні вчинки людей, які приносять нам світло, силу й радість. Але, на жаль, ми ще не позбулись і злих вчинків, а також лінощів, захланності, заздрості, злоби, бездарності, невихованості. Саме їх зуміла переконливо відтворити студентка О. Яцишин, виконуючи роль Королівни.
Повна протилежність їй Дарина-сирота (студентка М. Гураль). Завдяки своїй спостережливості дівчина відгадує загадки Морозенка (артист В. Процюк), що «без крил летить вітер, без ніг біжить хмаринка, без вогню горить сонце, а без ран болить людське серце». А потім успішно відгадує й другу загадку: «На сто доріг розсипався, і зібрати його годі» — що це зорі на небі.
Вочевидь, юні глядачі були задоволені переглядом вистави-казки, бо почерпнули для себе багато корисного. Та й дорослі мали над чим задуматися, споглядаючи скупість і жорстокість вчинків Мачухи (студентка М. Ганич) та її невдячної, зажерливої доньки Палагії (студентка Х. Станіславська). А професійно виконаний танець веснянок студентами Л. Купиною, О. Чайківською, В. Мілевич та К. Мукосій викликав бурхливі оплески глядачів. Недарма кажуть: «Любов і дружба — взаємна луна: вони дають стільки, скільки беруть».
Не скупімось на добрі почуття, і життя наше стане щедрішим і добрішим.
Дарія ЧУБАТА
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте