Анатолій Дністровий відомий читацькому загалові як автор збірок поезій «Проповідь до магми», «На смерть Кліо», «Спостереження», «Жовта імла» та інших, книг новел, п’єс, есеїстки, численних публікацій у пресі, а також повісті «Невідомий за вікном», романів «Місто уповільненої дії», «Патетичний блуд», «Дрозофіла над томом Канта».
Найпопулярнішим із творів останнього жанру в наших краях є «Пацики». Адже дія цього роману відбувається у Тернополі в останні роки радянської імперії. Та й автор, який у липні 2014-го переступив рубіж свого 40-річчя, народився у нашому місті, закінчив тут профтехучилище № 2. Згодом навчався на історико-філологічному факультеті Ніжинського педінституту (нині університет). Захистивши дисертацію, став кандидатом філософських наук. Працював у Національному інституті стратегічних досліджень Президента України, викладав у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, професором якого є, до речі, його батько — відомий поет, перекладач і науковець Олександр Астаф’єв.
Анатолій — лауреат кількох міжнародних та всеукраїнських премій. Член Асоціації українських письменників.
Нещодавно видавництво «Книги–ХХІ» (м. Чернівці) благословило до читачів книгу А. Дністрового, яку умовно можна назвати «Два «Д». Адже цей збірник найменовано «Черепаха Чарльза Дарвіна». В оформленні обкладинки використано фотографію невідомого автора, вперше опубліковану в книжці Чарльза Джона Корніша «Живі тварини світу» (1902). На світлині зображений другий барон Ротшільд верхи на галапагоській черепасі на ймення Ротума.
Нове видання — синтетична книжка вибраних творів Анатолія Дністрового. В ній представлені поетичні твори 1993–2013 років, поеми, переклади, а також невеликий корпус мікро-есеїстики, яку автор називає епістолами. Вперше кілька напрямків творчості А. Дністрового: поезія, переклади та есеї, об’єднані однією обкладинкою, що дасть змогу читачеві краще відчути улюблені теми письменника: культурна пам’ять, покинуті простори, переживання втрати минулого, яке ще недавно було теперішнім. Образ черепахи Чарльза Дарвіна, яка на 250-му році життя померла від серцевого удару в 2006-му, — це метафора останнього свідка тих часів, представників яких практично вже нема.
Тернопільських читачів, мабуть, найбільше зацікавить четвертий із восьми розділів книжки. Він найменований «Перший автомобіль у Тернополі». Крім однойменного вірша, тут вміщено ще сім поетичних текстів: «Покинуті міста», «Бережанська марцеліна», «Лист до архіваріуса», «Молитва за останній будинок», «Військовий парад у Тернополі 1981 року», «Школа імені Бона Скотта», «Київська, 18».
Із останнього вірша, що стосується будинку, в якому мешкав у Тернополі А. Дністровий, варто навести бодай фрагмент:
- вічне нарікання через злидні
- виснажені погляди з хворобливим блиском
- вічні надії яким ніколи не збутися…
Ці рядки точно відтворюють атмосферу, в якій минала молодість талановитого письменника – нині одного з найвідоміших в Україні з покоління тих, які увійшли в художню літературу наприкінці 1990-х років.
Ольга ВОЛИНСЬКА
м. Тернопіль
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте