Старше покоління може згадати черги за часів СРСР: за ковбасою, маслом, костюмами, цитрусовими, зарплатнею, за.., за… І хоч дефіцити вже в минулому, а черги живуть й досі.
Ранок у поштовому відділенні. З чотирьох віконечок працює лише одне. До нього вишикувалися п’ятеро відвідувачів. Стоять переминаючи ногами, мовчки слухаючи неквапливу розмову працівниці зі знайомим чоловіком. Видно, давно бачилися. Тим часом кількість людей збільшується. Білява жіночка стурбовано дивиться на годинник, бо відпросилася з роботи на хвилину. Старий чоловік, важко спираючись на ціпок, кашлянув раз-другий, немов нагадуючи, що час завершувати розмову. Нарешті черга заворушилася. В цей час вбігає ще одна працівниця і радісно вигукує:
– Я прийшла! – і сідає на своє робоче місце.
Бабуся, розрахувавшись за компослуги, рушає до дверей і бідкається:
– Ой, що ж там онучок сам робить. Думала на хвилинку, а тут…
Черги у владних офісах чи закладах побутово-торговельного обслуговування стимулює… кава. З двох-трьох перукарів працює лише один, бо решта насолоджується цим напоєм. Тому рекомендую не йти в ці заклади перед відправленням автобуса чи поїзда. Запізнення гарантоване.
Черги також шикуються до кожних виборів. Випереджаючи і відштовхуючи один одного, створюють їх кандидати в президенти, в депутати всіх рівнів, у мери. У майже всіх роками знайомі обличчя, але які чужі вони до розуміння людських проблем.
Є черги, які раптово зникають і невідомо коли знову появляються. Так, в палатах районних лікарень лише кілька хворих, а в аптеках рідко з’являються відвідувачі. Гадаєте, оздоровилася нація? Не дочекаєтеся! Причина гірка, як пігулка, – немає грошей на лікування. Старше покоління безнадійно сидить вдома і шукає порятунку в народних ліках. А якщо серйозна операція? В нашому селі 63-річна жінка, не маючи коштів на операцію, виписавшись з лікарні, через тиждень померла.
Існують черги-невидимки. Це тоді, коли люди не шикуються живою юрбою, а чекають рішення чиновників. Мабуть, комусь вигідно, бо одні в чеканні місяць-другий, а інші спокійно забувши, або «захопившись» своєю працею, відкладають то в одну папку, то в другу. Моя тітка вчителька-пенсіонерка задумала переоформити своє обійстя на сина. Пооббивавши пороги кабінетів, аж через рік отримала документи. Такі черги-невидимки дуже популярні в сьогоднішніх чиновників. Ні новітні технології, ні Інтернет не здатні їх перемогти, бо вони – вороги хабарництва, корупції. І як тільки не вдосконалюють технології, а черги-невидимки живуть.
Наша влада не перестає повторювати, що європейське життя підступає все ближче і ближче до нас, українців. Але і там, і в США бачимо черги лише «корисні». Це тоді, коли проводять різдвяні розпродажі масових товарів за символічними цінами. Може, і наші підприємці розщедряться на таке хоч раз на кілька років? Питання риторичне.
Дивне слово «черга». То критикуємо, що вона є, то часом жалкуємо, що вона відсутня. Але бачимо: вона жива, залишається з нами в змінах, безгрошів’ї, безробітті…
Григорій ВОЛЯНЮК
с. Борсуки
Лановецького району
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте