Хто бодай раз був у Бучачі — відчув особливу атмосферу міста. Воно надихає. Тут народився лауреат Нобелівської премії в галузі літератури Шмуель Агнон. А в дворі будинку на вулиці, названій на його честь, вже кілька років діє «Арт-двір». Цей проект завдяки унікальності і тому, що виявився дуже начасним і корисним містові та містянам, уже добре відомий в Україні.
Недавно у тернопільській книгарні «Є» програмна директорка «Арт-двору», письменниця Мар’яна Максим’як розповіла про нього та інший проект — «Літературний центр імені Агнона», який вона курує.
Останній діє недавно — відкрили його торік у липні. Якщо в «Арт-дворі» заходи (а вони найрізноманітніші — від презентацій книжок і зустрічей із письменниками до майстер-класів і музичних концертів) відбуваються тільки в теплі пори року, то літературний центр, по-перше, опікується лише літературними проектами, а по-друге, є цілорічним. Мар’яна Максим’як за часи діяльності «Арт-двору» переконалася — мистецька сцена місту потрібна:
— Люди зацікавлені відвідувати літературні презентації, купувати книжки. Водночас зрозуміла, що місто потребує окремого цілорічного літературного проекту. Ми назвали центр іменем Агнона, адже для Бучача це найвагоміша літературна постать, цим жестом пошановуємо його пам’ять. Ми є українцями, але не можемо забувати історію, що творилася в Бучачі до Другої світової, і той контекст, в якому розвивалося місто. Основною метою діяльності центру є повернення літературної ідентичності Бучачу через постать Шмуеля Агнона.
Крім традиційного представлення книжок та їхніх авторів, центр реалізує проект літературного клубу, який не лише гуртує людей, а й стимулює піти далі за місто, брати участь у фестивалях, друкуватися у різноманітних виданнях, випустити в світ свою збірку.
Ще один цікавий напрям діяльності центру — літературні мандрівки. Торік «Літературний центр імені Агнона» спільно з агенцією «Їздець» представили маршрут Бучачем за книжкою «Нічний постоялець, або Гість на одну ніч» нобелівського лауреата, де описано місто в міжвоєнний період.
Мар’яна Максим’як також розповіла, що одним із пріоритетних напрямів роботи є розвиток перекладацьких і видавничих, краєзнавчих та історичних проектів, організація освітніх лекцій.
Усе це працює не тільки на розвиток міста й містян, а й потужно представляє Бучач за межами краю.
— Ми хочемо повернути Бучач на літературну мапу країни, — каже пані Мар’яна. — Це місто важливе з літературної точки зору. Не лише завдяки Агнонові — тут творив і Осип Назарук, жили Ян Адамський, Богдан Бойчук…
Водночас гострою проблемою Бучача, так само, як й інших містечок, у тому, що вони втратили корінних мешканців, — наголошує пані Мар’яна:
— Тепер більшість їхнього населення — приїжджі. Вони жили, відбудовували, творили ці міста, але вони не творили на тлі того, що відбувалося до Другої світової війни, цей контекст був абсолютно втрачений. І тепер люди не розуміють, де мешкають. Ми мали таку проблему в Бучачі — недбале ставлення до архітектури. Якщо не знаєш свого міста, як його можна берегти?
Водночас варто зауважити, що тема малих міст нині дуже актуальна — багато фондів і спільнот зацікавлені з ними працювати, бо саме там люди ще хочуть сприймати нову інформацію, готові до дискусії, — зауважує Мар’яна Максим’як.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте