(Продовження. Початок у номері за 10 лютого).
Господь працював у своєму робочому кабінеті. На відміну від людей, яких він створив, Господь працював постійно, без вихідних та відпусток. У величезному Всесвіті постійно щось відбувалося, і лише Господь приймав кінцеве рішення, наприклад, спалахнути десь там, у далекому чорному космосі, черговій надновій зорі чи ні. А ще у Всесвіті аж кишіло людьми. Тому на робочий стіл Господа лягало безліч доповідних. Величезний апарат ангелів скрупульозно фіксував усі людські молитви і прохання, а також нотував інформацію про всі гріхи людей. Розглядаючи людські клопотання, Господь або накладав резолюцію (червоним кольором спрямовував до людини особистого ангела-охоронця, зеленим задовольняв прохання, а чорним зрідка відхиляв), або тимчасово відкладав це питання набік, аби ще повернутися до нього згодом. До речі, хоч ключі від Раю Він доручив святому Петрові, але людей після смерті розподіляв особисто. Частина йшла в Рай, дехто в Пекло, але більшість ішла на перевиховання в Чистилище. І не тому, що не довіряв Петру чи архангелам, просто Господь, на відміну від людей, ніколи не перекладав на когось свою працю.
У двері постукали.
— Заходь, Гавриїле, — відірвав погляд від паперів Господь.
Гавриїл підійшов до Господа і щось швиденько зашепотів Йому на вухо.
— Що? — суворо звів брови Господь. — Хто посмів?
* * *
Ті 226 нещасних, що посміли, зараз перелякано тремтіли у темному, надійно зачиненому зсередини підвалі. Тепер вони зрозуміли, що накоїли. Але, усвідомлювали вони, «тепер» у них вже не було.
* * *
— Хто посмів зняти мого помазаника Арсенія Петровича Яценюка з посади прем’єр-міністра України? — гупнув кулаком по столу Господь.
— 226 депутатів, — розвів руками архангел.
— Хіба вони не знали, що його призначення — це моя воля? — суворо глянув Господь.
— Та знали, — відповів Гавриїл.
— Непокору волі Творця виявили? — і сердився, і дивувався Господь. — Що ж, непокірних слід карати!
— Господи, — спробував заспокоїти Бога Гавриїл.
— Карати! — перебив Господь. — А то я жалію, жалію — і що виходить? Не слухатися Отця Небесного? Тепер покараю. І так покараю, що всі люди у Всесвіті знатимуть, як іти проти волі Господа! Ось що, Гавриїле, викликай сьомого ангела і посилай його на Землю. Нехай він сурмить у сурму і повідомить людям: через три дні у них кінець світу.
— Господи, — спробував захистити людей архангел, — Ти ж сам казав, що лихий нахил серця цих людей від віку юного. Та й за що карати всіх? Дозволь нам із Михаїлом злітати на Землю. Ми цим ослушникам щедро всипемо різок просто на майдані Незалежності. Коли місяць сісти не зможуть, пам’ятатимуть, як знімати з посади помазаника Господнього. А хочеш для них суворішої кари — відправ тих 226 негідників у Пекло. От сядуть у казани зі смолою — для людей на Землі та на інших планетах буде добра наука.
— Непокірних карати! — не змилостивився Господь. — І взагалі, це моя воля. Сказав Армагеддон — значить, Армагеддон.
Архангел Гавриїл поклонився і вийшов з кабінету.
* * *
Рівно о першій ночі за київським часом дивне світло огорнуло планету Земля. І засурмив у сурму сьомий ангел. І сповістив людям, що через три дні для них підготований Армагеддон, себто кінець світу.
* * *
Оскільки кінець світу передрікали всі релігії, люди Землі зустріли цю звістку на диво спокійно. Нарешті миттєво припинилися всі війни, бо далі ворогувати люди вже не мали сенсу. Народ пішов у храми. Щоправда, в Росії половина людей пішла молитися в церкви, решта — в горілчані магазини, де тепер безкоштовно (а кому потрібні гроші за три дні до кінця світу?) роздавали спиртне. Але найбільше раділи кінцеві світу російськомовні бабусі Криму: тепер вони гарантовано помруть у Росії.
А в Києві розпочалося гігантське, небачене досі в історії людства паломництво до Арсенія-великомученика. Усе почалося з того, що до Яценюка, який повільно йшов майданом Незалежності, доторкнулася бабуся, продавчиня соняшникового насіння з Бесарабського ринку, старенька, згорблена, підсліпувата. Бабуся торкнулася руки великомученика, а далі засунула йому в кишеню 100 доларів. І сталося диво: в бабусі вирівнялася спина і повністю відновився зір. Турчинов, ледь помітивши це, негайно зареєстрував у Петренка, міністра юстиції, Церкву Арсенистів-євангелістів. Уся процедура реєстрації, як і обіцяв Петренко, в прозорому офісі мін’юсту зайняла лише 15 хвилин.
А до Яценюка, який тепер стояв посеред майдану Незалежності, потягнулася величезна черга киян. Охочі зцілитися та одержати прощення гріхів кидали в прозорі скриньки для голосування, які з цілого Києва за якусь годину звіз Кличко, по 100 доларів. Вони підходили до Арсенія-великомученика, торкалися його і… сліпі прозрівали, глухі знову чули, каліки кидали милиці. Обличчя Яценюка було урочисто-піднесене, на обох плечах сиділи білосніжні голуби. Скриньок для грошей було чотири, біля них невідступно чергували Аваков, Пашинський, Луценко та Ляшко. Оскільки скриньки миттєво наповнювалися, долари вивантажували бійці Нацгвардії під пильним наглядом Гонтарєвої на пригнані Нацбанком КамАЗи. Набиті грошима КамАЗи їхали в Нацбанк, де їх приймала Яресько і зі своїм штатом міністерства фінансів рахувала та оприбутковувала. А порядок у безперебійнім людськім потоці паломників підтримували нові столичні поліцейські.
Турчинов побачив, що за три дні доторкнутися до великомученика зможе геть небагато людей, і, виходячи з найвищих гуманних міркувань, аби якомога більше грішників знайшли спасіння, звелів почепити окремо штани, сорочку і піджак Арсенія. Одяг великомученика при доторку до нього творив такі ж дива, як і доторк до самого Яценюка, тому КамАЗи із грошима почали прямувати до Нацбанку значно частіше.
Телеканали негайно розповіли новину про київське диво цілому світові. Тепер до Києва полетіла сила-силенна літаків, помчали поїзди, автобуси та легківки.
Через те, що не в усіх охочих порятуватися були необхідні 100 доларів (а без них, на жаль, чудеса не відбувалися), добрий Білл Гейтс пригнав у Київ кілька літаків «Боїнг-747», набитих готівкою. Він доторкнувся до великомученика сам і далі власноручно роздавав по 100 доларів усім нужденним. Люди чудово розуміли, що 100 доларів від Гейтса їм допоможуть лише якщо нема власних, але журналісти телеканалу «1+1» таки зафіксували, як колишній президент України Віктор Янукович уже всьоме став у чергу.
А ось у жителів Євросоюзу виникла проблема. За вкинуту до скриньки сотню євро чуда не ставалося, і європейці впали у відчай. Та їх порятував Джордж Сорос. Він негайно відкрив пункт обміну валюти просто на майдані і за три сотні нікому не потрібних євро вручав людям омріяну стодоларову банкноту.
Турчинов помітив, що інваліди у візках затримують чергу, тому спрямував усіх візочників окремо до піджака великомученика. Аби не обділяти можливістю для спасіння ходячих, для них окремо повісили капелюх Яценюка.
Час кінця світу невпинно наближався. Паломництво тривало. Порятовані спокійно читали Біблію і чекали вже не страшного для них Суду. Решта спокійно й терпляче тупцювала в черзі до великомученика.
* * *
— Отче, — знову попросив Ісус, — Ти ж обіцяв, що мій Уряд правитиме. Будь ласка, пожалій бідних людей, скасуй кінець світу, дай їм шанс на порятунок.
— Сину мій, — утомлено відповів Господь, — согрішили вони. Супроти помазаника мого кнопки натиснули. Таке не прощається. А Ти вже 2000 років уряд формуєш, людей набрав чимало. От бери і правуй.
— Отче, — заблагав Ісус, — у мене зі 144 000 вакансій заповнено лише 22 000. Усеблагий і всемилостивий Господи, ну потерпи цим бідолашним людям. Повір, вони виправляться, а Я тим часом урядовців доберу.
— Але ж я оголосив про Армагеддон, — засумнівався Господь. — Якщо скасую, люди подумають, що Я не маю слова.
— Отче, глянь на Землю, — просив Ісус, — усі каються, он яке паломництво до Арсенія-великомученика. Ти ж навіть грішників Ніневії помилував. Помилуй і зараз людей заради святого Арсенія.
— А росіяни п’ють горілку, — зауважив Господь.
— Отче, та лише половина з них, — не погодився Ісус. — Дивися, половина в церквах, кається. А п’ють ті, що братові моєму служать.
— Гаразд, умовив! — погодився Господь. — Скасую Армагеддон! Але помазаника свого їм не зоставлю. Візьмеш його в свій уряд?
— Отче, дуже охоче, — радо погодився Ісус, — у мене саме вакантна посада міністра фінансів.
— Гаразд, — сказав Господь, — але звели йому переглянути видатки на Пекло. Занадто розгулявся Твій братик.
— Видатки оптимізуємо, — запевнив Ісус.
— Добре. Завтра рівно о першій ночі за київським часом архангели Гавриїл та Михаїл оголосять моє помилування для людей Землі, щедро всиплять різок 226 ослушникам на майдані Незалежності, а далі заберуть Арсенія просто на Небо.
— Тілесні покарання — це негуманно, — зауважив Ісус. — Отче, краще відправ їх на дострокові вибори.
— Так вони ж голоси скуплять, нечестивці, і знову у Верховну Раду України пролізуть, — холодно відповів Господь.
— Людина слабка перед спокусою, — смиренно зітхнув Ісус. — Отче, людей виховувати треба. Любов’ю та довготерпеливістю виховувати, до красивого і вічного підносити.
— Добре, Сину мій улюблений, — погодився Господь, — буде по-Твоєму.
(Закінчення буде)
Ярослав БОРСУК
м. Підгайці
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте