Стародавні греки були видатними мислителями. Вони мовили про непрості речі простими словами, витягуючи з них небанальну суть. Так, один із них, Протагор, стверджував, що істини немає. Для доведення цього абсурдного, на перший погляд, твердження він використовував простий приклад. Поставимо амфору на сонячне подвір’я в пообідній час. На один бік падатимуть сонячні промені, інша ж буде затінена. Дві людини будуть дивитися на амфору з різних місць. Одна скаже, що амфора сліпучо-біла посудина, інша ж заперечить — сірувата. Ніхто насправді не брехатиме. Але й ніхто не скаже істину. Бо що таке істина?
Що ви можете назвати правдою? Думка більшості? Те твердження, з яким погоджується влада? Я скажу, що чоловік, котрий пограбував банк, поганий. А дитина цього чоловіка, знаючи його як люблячого батька, не зможе назвати його таким, бо вона знає його щедрість і любов. Вона дивиться на нього «із сонячного боку».
Солдат убив людину. Вбивство — це жахливо. Але він воював проти загарбників своєї країни і захищався. То ким є наш солдат? З якого боку на нього дивитися? Яке судження буде правдивим? І хто наважиться оцінити людину: засудити не можна помилувати?
Ми говоримо про важкі випадки, можливо, почасти абсурдні, навіть крайнощі. Але правило «не судіть, і не судимі будете», прописане в Біблії, стосується і великих прорахунків, і маленьких. Щоденного маленького презирства і слова-колючки. Осуду й непорозуміння між рідними, знайомими, близькими. Ми шукаємо правду і кожен захищає її, не розуміючи чужої істини. І причина в тому, що ми не можемо знати все й дивитися на амфору з усіх боків одночасно. Ми бачимо частинно, тому й судимо так само. І лише Той, хто дивиться на щоденні «ситуації-амфори» з висоти свого розуму, може побачити усі боки медалі й визначити істину. Лише Його суд правдивий, а оцінка — повна.
Не проклинати. Не варто карати своїх близьких і ворогів. Не можна мовчати на кривду, але і не треба займатися пліткарством та осудом.
Ірина БІЛАНИК,
студентка факультету філології та журналістики ТНПУ
ім. В. Гнатюка.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте