В’яже баба Зоська племіннику рукавиці. Малий стояв на передовій, теперка їх трошка відвели, але баба все їдно пильнує родича.
Разом із сестрою як не печут щось, то шиют і в’яжут. Помагают, чим можут. От прийшов я раз до них рецепти втрясати, та й ми сі розбалакали. А в нинішній час яка мова без політики? Спочатку згадаєш за всі болячки, пошкодуєш других, а далі їдна мова. То Зоська каже: «Мені племінник каже їдне, а я троха тогово телевізора сі подивлю і по-своєму думаю. Ну дивисі сам, бо я не годна допетрати — нашо було чекати, закім сепаратистів із десятка розмножитьсі тисяча? Га? Та перебили би їх на початку до ноги і не бавилисі в демократію. А то теперка нам та бавинка всім боком вилази. Ліпше їден раз в такім ділі відрізати, аніж потім мучитисі з тою заразою. Во в моєї колєжанки діда на войні кавалок руки відірвало. То дохтори по кусочку руку не лічили і на консиліуми сі не збирали, а взяли та й руку відпанахали наніц. І добре зробили, дід сам казав. Бо вже ота біда по руці повзла, що ще день-другий — і було би по дідові. А так їдною рукою і лижку си до писка піднесе, і навіть курці їсти дасть».
Нам збоку дивитисі по телевізору на ті всі обстріли і страшно, і злосно. Бо видиш таку картинку, де, здається, всьо просто, як двері, а наші наверху — як дуби. Але казав мій вуйко раз: «Якщо збоку стоїт чужий казан із рибою, то ти будеш тілько по запаху вгадувати, чи всьо там добре. Але ніколи не будеш знати, чи там тре соли, чи тре ще риби».
Зате я знаю, скільки чого тре до пісних сухарів, аби було чим чай заїсти.
200 грам маргарини посікти з двома шклянками муки, аби кришки сі зробили, тоди розімняти всьо руками, аби тісто стало, як та крошка. Тоди згрібаєте її до банячка, вливаєте до него півшклянки пива. Тоди замісити тісто і поставити в холодильник на півгодини. Вийняти, розкачати товщиною на три-штири міліметри і нарізати чи на ромбики, а чи витиснути фігурки. Посипати бляшку мукою і викласти на неї сухарики. Я їх перед тим у цукор з одного боку кладу. Печу, аби сі зарум’янили. Ще можна зробити порцію таких сухариків: 250 грамів топленої маргарини змішати з 300 грамами сметани, додати чайну лижку поташу, погашеного оцтом, 2,5—3 шклянки муки і замісити тісто, аби не липло до рук. Розкачати тонко, витиснути шклянкою кружальця, а наперстком — дзюрки всередині, обмакнути в цукор і на бляшку та й у духовку.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте