І цьогорічний чемпіонат світу із санного спорту, який в останні дні січня відбувся в німецькому містечку Кенігзеє, не приніс лаврів українським санкарям. Маємо ще одне яскраве підтвердження народної мудрості: «Як дбаєш, так і маєш».
Причому за невдачі львівських і кременецьких атлетів, які єдині в Україні займаються цим видом спорту, насамперед варто подякувати вітчизняним чиновникам, які приблизно десять років тому не придумали нічого кращого, як поділити зимові види на пріоритетні і непріоритетні. Тож після блискучих виступів киянки Наталії Якушенко, яка останні роки спортивної кар’єри захищала честь Тернопільщини, про медаль світової чи європейської першості її наступникам залишається хіба мріяти. Адже змагання зі спусків на санках на трасах зі штучним покриттям уже давно перетворилися на боротьбу новітніх технологій. А де на них узяти кошти «непріоритетним» спортсменам, коли навіть сучасної траси зі штучним покриттям для них не планують спорудити.
Словом, маємо те, що маємо. В одиночних санях учасник зимових Олімпійських ігор, кременчанин Андрій Мандзій фінішував двадцять сьомим, його молодший львівський партнер Антон Дукач — тридцятим. Ще гірше виступили жінки. Львівське тріо в складі Олени Стецків, Анастасії Полуситок і Олени Шхумової одна за одною розташувалися на аутсайдерських 33—35-му місцях. А двійка ще одного нашого земляка та учасника останньої Олімпіади Олександра Оболончика і львів’янина Романа Захарківа, загалом непогано провівши перший спуск, під час другого не змогла втриматися в санках і взагалі не кваліфікувалася через не завершення заїзду.
Нарешті під час командної естафети, в якій тренери в одиночних чоловічих санях віддали перевагу Антонові Дукачу, а не Андрієві Мандзію (виступили також Олена Стецків і парний екіпаж Олександра Оболончика та Романа Захарківа), український квартет фінішував останнім зі всіх збірних — тринадцятим.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте