Ганна прокинулася серед ночі від несподіваного сну. Вперше за довгі роки їй приснився він — той, хто відійшов у засвіти двадцять літ тому. Приснився напередодні Святвечора…
Сон не брався — і Ганна почала згадувати. Тоді вона була в ніжному перехідному віці. Добре вчилася в школі, мріяла про вищу освіту й почала зустрічатися із хлопцем. Василь, старший від неї на шість років, повернувся з армії і працював шофером у колгоспі. Мешкав у сусідньому селі з мамою, батька свого не пам’ятав. Той помер, коли Василь іще був дуже малим.
Коли Ганна вступила до інституту, Василь раптово зник із її життя. Чому? Припускала, що повірив злим язикам і покинув її. Дівчині було дуже боляче, проте в глибині душі вона все ж плекала надію на відновлення стосунків. Та коли випадково дізналася, що Василь поїхав на заробітки у Ленінград, останні жаринки надії згасли…
У Ганниному житті з’явився інший хлопець — і згодом вона вийшла за нього заміж. Василь повернувся, коли носила під серцем дитинку. Просив залишити чоловіка, запевняв, що любитиме її дитя, як рідне. Звісно, молода жінка не погодилася. Хоч і не знала, що у Василя вже є дружина, і вона також вагітна.
А через кілька років Ганні розповіли, що Василя вже немає серед живих. Одного ранку його знайшли в машині мертвим. У салоні стояв отруйний запах. Наклав на себе руки чи хтось допоміг йому? Це залишилося таємницею донині. Поховали Василя на чужині, де мешкали його дружина і син — ровесник Ганниної доньки.
…Усі ці роки щовечора Ганна молилася за своїх покійних батьків і за Василя. Він ніколи їй не снився, хоч вона згадувала його часто. І раптом — цей сон напередодні Святвечора. Що він віщує? Може, Василеві не вистачає молитви? Може, хоче сісти з родиною до Святої вечері, тому й просив уві сні: «Поверни мене…»
«Як повернути? — думала Ганна. — Тілом ти, Василю, вже ніколи не прийдеш, хіба що рай опуститься на землю і тебе воскресить Бог. А душею? Я тебе й так щовечора повертаю у спогадах і молитвах. Прошу Господа прощення твоїх гріхів. За тебе, певно, моляться і твої рідні — мати й сестра.
Прошу, Василю, приснись і розкажи про той світ, якого ми не знаємо. Бог його приховує від людей, щоб у житті всі знайшли праведну дорогу, просили прощення своїх гріхів.
Хай Бог, Василю, молитви всі збере,
Душу твою до раю забере,
Щоби вона вже не терпіла муки.
Минули довгії літа розлуки…
Тому частіше, друже, приходи
У чисті, добрі, віщі мої сни.
Нагадуй рідним і близьким про себе.
Молитва щира — пам’ять їх про тебе».
Галина АНДРУНИК
смт Мельниця-Подільська Борщівського району
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте