Вона впала серед білого дня. На жаль, не вперше. Вже два роки здоров’я в неї геть кепське. На щастя, зовсім поруч були дві лікарки — дві рішучі жінки, які з обов’язку прагнули її врятувати.
Перша лікарка випробувала нашатир, радше за канонами медицини, аніж вірячи в успіх. Друга — вправно прилаштувала кисневу маску й стривожено запитала в колеги:
— Пульс?
— Ниткоподібний, — прикусила губу колега.
— Тиск?
— Падає, — стривожено прошепотіла. І тут же закричала від перенапруги: — Ми її втрачаємо!
— Спокійно. — Перша лікарка, геть укрита холодним липким потом, ввела нещасній адреналін.
— Не допомагає! — запанікувала друга. — Ми її втрачаємо!
— Електрошокер! — перша криком спробувала привести до тями колегу. — Розряд!
Нещасну струсонуло.
— Ще розряд!
— Не допомагає! — впала у відчай друга лікарка. — Ні пульсу, ні тиску!
— Будемо робити прямий масаж серця, — рішуче взяла в правицю скальпель перша.
— Який прямий масаж? — підійшов третій лікар, лисуватий чоловік середніх літ в окулярах і щосили двічі ляснув нещасну по обличчю.
Та заворушилася і застогнала.
— Вставай-но, — суворо сказав лікар. — Вставай, симулянтко! До роботи, ледацюго!
Нещасна встала й важко потрусила головою:
— Що зі мною?
— Упала, — розвів руками лікар. — Хіба тобі вперше? Давай, давай-но до роботи. На тебе чекають. Марш на ринок! Учіться, поки я живий — усміхнувся до колег-жінок.
Побита, покоцана бідолаха на ім’я Гривня, ледве волочучи ноги, пошкандибала на ринок. Яценюк, Яресько й Гонтарєва вкотре полегшено зітхнули.
Ярослав БОРСУК
м. Підгайці
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте