Цьогоріч виповнюється 125 літ із часу перших поселень українців у Канаді. Нині вони становлять там найбільшу слов’янську діаспору.
…Семен імігрував до Канади сто років тому, залишивши вдома молоду дружину з піврічною донькою. Працював тяжко, надсилав рідним з-за океану посилки. І не тільки дружині, а й батькам, братовій сім’ї. Підтримував матеріально свою Ганну навіть після того, як вона народила сина Степана. Ніхто не знав, від кого. Проте чоловік не тримав на дружину зла. «Хіба ти дурний? — писала йому мати. — Вона дитину нагуляла, а ти їй посилки шлеш…»
Ганна записала сина на чоловікове прізвище і змалку розповідала йому, що його тато Семен у Канаді. Працює там, аби їм тут легше жилося. Степан пишався тим, що його батько в Канаді, хвалився перед ровесниками обновками, які той присилав для нього…
Люди в селі знали, що Семен у Торонто живе сам. Земляки писали своїм рідним, що в нього нікого нема, але додому він так і не повернувся. Спочив на чужині в 60-х роках, переживши на кілька літ свою дружину, котра теж відвікувала при живому чоловікові самотньою.
Свої статки Семен заповів дочці Стефанії. Після батькової смерті вона стала багатою спадкоємицею і поділилася спадщиною із рідним по матері братом Степаном.
Семеновій могилі поклонилися вже її внук і Степанова внучка. Вони виявили бажання побувати там, де прожив життя і похований їхній прадідусь. Поїхали і за допомогою земляків відшукали його могилу. Розповідали, що Торонто справило на них враження українського міста, адже кожен 25-й його мешканець — українець.
Марія ПОЖАРНЮК
с. Кривеньке Чортківського району
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте