Уривок із «І мертвим, і живим…» став епітетом для фільму Immigraniada, який зняла студія Boroda Cinema на території України, Польщі, Чехії, Німеччини, Італії та Франції. Це документальна стрічка, у якій зібрані свідчення українців, що живуть за межами батьківщини, а також думки людей, вирішили залишитися на рідній землі.
Героями стали переважно молоді люди, котрі нині залишаються основним капіталом нашої держави. Вони є свідомими особистостями, що вирішили вийти зі своєї зони комфорту і розвиватися.
Проте шляхи їхнього розвитку кардинально відрізняються. Хтось вирушив за кордон, шукаючи європейськості, а хтось залишився довбати гранітну стіну корупції, що стоїть перешкодою на шляху до процвітання України.
Автори демонструють дві сторони однієї медалі, різні погляди на проблему. З одного боку, ми не можемо засуджувати емігрантів, що в пошуках кращого життя вирушають за кордон. Найчастіше їхня еміграція – це відповідь на обставини. Бо й для цього потрібна мужність і відвага, сили, щоб пристосуватися до нового життя, розпорядків і ментальності нової країни. Потрібна мужність, щоб відірватися від рідної землі і виїхати туди, де нас ніхто не чекає.
З іншого боку, не можна звинувачувати у слабкодухості тих, хто, відмовившись від еміграції, залишились хоч у не найкращих умовах, проживати в Україні. Вони успіхів.
Фільм не дає відповіді на запитання. Він допомагає зрозуміти щось для себе. Думки, висловлені героями, почасти відрізняються. Моментами відчуваєш глибокий біль, ба навіть відразу. Хочеться заперечити деякі вислови, які насправді відображають болючу і знайому дійсність. Молоді люди розповідають про корупцію, безперспективність, що огортають Україну. В ці моменти хочеться закричати словами Шевченка: «Полюбіте щирим серцем велику руїну!» Хочеться звинуватити у зраді, але в глибині душі усвідомлюєш, що болить не те, що вони так говорять, а те, що це правда. Гірка і різка.
Люди емігрують і сумують за рідним домом, сім’єю, за рідним повітрям, за запахом батьківщини. І цю тугу не можна подолати, бо не можна порівнювати Україну з іншою державою. Із чим можна порівняти дім? І хай приходить спокій фінансовий, та душа не спокійна. Навіть найкращі перспективи не в змозі заспокоїти ці сум’яття. Бо «в своїй хаті своя правда і сила і воля».
Фільм укотре демонструє, що еміграція – це велика проблема нашої країни. Ми «інвестуємо неоціненний живий капітал в економіки інших країн». При цьому ми самі обираємо: розуміти чи засуджувати емігрантів, виїжджати чи залишатися. Варто лише пам’ятати, що для усіх нас тотальна еміграція завжди залишатиметься програшною інвестицією. І лише від молодого покоління залежить, як довго це триватиме.
https://vimeo.com/127709832
Ірина БІЛАНИК,
студентка факультету філології та журналістки ТНПУ ім. В. Гнатюка.
Скріншот із фільму
Прокоментуйте