Наминав я торта від пані Марії Коваль з Олієва Зборівського району (рецепта дам пізніше) та й мало не вдавивсі: почув по радейку, же в Києві начальники публічно призналися, що ніц уже продавати! Всьо розгребли, всьо порозпихали кому тільки було треба і не було.
А нинька плачуться: хтілося би більше грошиків загребти в міську скарбницю, так нема за що їх виручити. Ой бідося… А не додумалися виставити на торги свої маєтки, прихватизовані? Ото би заробили, навіть порахувати страшно. Он моя колежанка вже рік не годна хати продати. Яку вже тілько ціну не ставила низьку, а ніхто не хоче тої хати. І ніби не розвалюха, і всі зручності є. І толку? Ну, а на фазенди наших київських марципанів то, певно, не один зазіхне грошовитий покупець. Бо на сільську хату за десятки кільометрів від райцентру не полакомляться. А як втрафиться десь ліпше, центріше, то загребуть, хіба нє? Чи на магазин поставити, а чи офіс якоїсь партійки.
А теперка поділюся з вами рецептом тортика, бо таку смакоту в наших магазинах ні за які гроші не купиш.
Ото берете десяток яєчок, відділюєте білки від жовтків. Білки збиваєте з десятьма чубатими лижками цукру. Дуже добре збийте, аби піна стояла, як у кота хвіст. Тоди потрошку додавайте жовтки і продовжуйте збивати. В окремій мисці вимішайте зі шклянкою мелених горіхів, чотирма лижками сухарів і двома лижками муки. Коли зрихтуєте яєчну масу, то тоди легонько, не дихаючи, всипаєте тоті горіхи. Потім акуратно вилийте її на бляшку і в духовку пектися. Перших хвилин 20—30 не заглядайте, аби тісто не сіло. Сірничком наприкінці спробуєте, чи печене. Як спечете, розріжте надвоє (а як схочете, то й натроє) і перемастіть такою масою: штири яйка збийте з шістьма лижками цукру, поставте масу на маленький вогонь і далі збивайте. Тоді зіставте, продовжіть збивати, аби остигло. До зимного додати 300 грамів масла, знову збити, для кольору всипати какао і перемастити паланиці.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте