У Тернопільській обласній філармонії вшанували пам’ять видатного хореографа Олександра Данічкіна, сторіччя від дня народження якого святкують цьогоріч. Потрібно зазначити, що завдяки йому академічний ансамбль народного танцю «Надзбручанка» став відомим в Україні та за її межами. Всіх, хто пройшов школу Данічкіна, брали до себе провідні колективи, адже це був знак високої хореографічної майстерності і відмінного вишколу танцівників.
Олександр Данічкін — це особливий феномен на наших теренах. Родом він з Донецька, але популяризував культуру українського танцю в Західній Україні. Щоправда, до останнього подиху вболівав за свою улюблену футбольну команду «Шахтар». Під час Другої світової війни у складі ансамблю пісні і танцю Київського військового округу він пройшов від Сталінграда до Берліна. В той час хореографом колективу був Павло Вірський.
Олександр Данічкін працював головним балетмейстером академічного ансамблю танцю «Надзбручанка» в 1964—1985 роках. Він неодноразово організовував творчі експедиції зі збору фольклорного матеріалу Тернопільщини, а згодом на цьому матеріалі ставив свої хореографічні картини. Його «Вихиляс», жартівлива мініатюра «Свати», хорео–графічна композиція «Весілля», іскрометні «Чабани» та «Копіруш» упродовж 50 років не сходять зі сцени в Тернополі. Ці танці можна переглядати багато разів і постійно відкривати в них для себе щось нове, а ще розуміти те, яка красива і багата наша танцювальна спадщина.
Він всюди був разом зі своїм колективом. Міг цілодобово працювати і ночами малювати схеми танців, а вранці кожен рух вмів добре показати і передати характер. Він вимагав, аби кожен артист на сцені був емоційним і мав свою манеру виконання. За постановку танців «Вихиляс», «Копіруш», хореографічного дійства «Весілля» Олександр Данічкін отримав звання заслуженого артиста України.
Цього вечора у філармонії про відомого балетмейстера говорили його учні й танці, які він поставив упродовж творчої роботи у Тернополі.
Балетмейстер народного аматорського ансамблю «Пролісок» Підволочиського району Тетяна Круть розповіла, що вперше познайомилася з Данічкіним 1965 року, коли танцювала у складі відомого ансамблю Чорткова, яким керувала Марія Чайка.
— Ми тоді були молоді і не сповна усвідомлювали, яка людина працювала поряд. Він вимагав від нас більшого. Танцювали по 7—8 годин на день, аби досягти досконалості. В нас і сімейні пари всі створилися в ансамблі, оскільки часу на особисте життя і зустрічання не було. Але ми були щасливі, бо постійно концертували. Тепер я дивлюся на нашу молодь і отримую задоволення. Ансамбль справді став академічним. І в цьому є ще й заслуга іншого керівника — Ігоря Николишина, — зазначила Тетяна Круть.
Вона також згадала і про те, що походив Олександр Данічкін з бідної родини і рано навчився давати собі раду в житті.
Своїми спогадам про Олександра Данічкіна з глядачами поділився заступник декана факультету мистецтв ТНПУ ім. В. Гнатюка Анатолій Баньковський, який упродовж десяти років керував оркестром «Надзбручанки».
— До останнього подиху ця людина жила у вирі танцю. Він мислив образами, сюжетами, прагнув, щоб постановки були змістовними. Тому наше головне завдання — пам’ятати про нього, продовжуючи популяризувати українські танці, — наголосив Анатолій Баньковський.
До ювілейної концертної програми увійшли «Привітальний танець», танцювальна картинка «Свати», «Вихиляс» у виконанні чоловічого складу ансамблю, «Подолянка», «Чабани», хореографічне дійство «Подільське весілля», подільський танець «Варварка», лемківський танець «Трясунець», «Петрусь», жартівливий танець «Копіруш», «Українська танцювальна сюїта». Оркестр «Над–збручанки» окремо виконав «Гуцульську рапсодію» та фантазії на теми українських народних мелодій для сопілки з оркестром.
Глядачі мали змогу переглянути архівні фото ансамблю «Надзручанка», отримати неабияке задоволення від життєрадісних постановок великого майстра. На концерт прийшло чимало його учнів і ветеранів колективу. Всі вони з трепетом у душі поверталися до тих світлих часів, коли мали можливість працювати з Олександром Данічкіним. А для тернополян цей корінний донеччанин зробив велику справу — зберіг традиційні для нашого краю танці і прославив танцювальний колектив.
Яніна ЧАЙКІВСЬКА
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте