Цікаві повороти трапляються в житті. Ось така, наприклад, ситуація. Антидержавний закон писали вдвох. Його згодом і назвали законом Колесніченка—Ківалова. Обидва вельми пишалися тим, що зуміли послабити позиції державної мови.
Потім утік головний натхненник та організатор антиукраїнських акцій Віктор Янукович, закон відмінили. За Януковичем утік і Колесніченко. В Криму «окопався». Не можна сказати, що там йому зовсім погано. Ось недавно «смотрящій» від Кремля в Севастополі Сергій Меняйло узяв його своїм радником зі спорту. «Сфера моєї діяльності — це робота з громадськими організаціями, фізкультура й спорт, взаємодія з органами влади. Мої пріоритети й напрямки, у зв’язку з чим і відбулося призначення, — це розвиток футболу, великий спортивний проект під назвою «Спортивний Севастополь» — багатофункціональний центр із декількома спорудами», — хвалиться і водночас ділиться планами колишній «фахівець» з мовного питання.
Такі посади дають утікачеві шматок хліба, але не порівняти їх із статусом народного депутата. І ще одна обставина позбавляє Колесніченка спокою. СБУ оголосила його в розшук. Нині він «за парканом», але ж скільки таких розшукуваних зрештою доправляли туди, де їх з нетерпінням чекали. Отож підстави тривожитися в чоловіка є.
А ось співавтор (чи точніше — співучасник?) того ж таки закону нікуди не ховався, не втікав. Сергій Ківалов далі засідає в українському парламенті, має якийсь там почесний титул в одеському виші. Ні за його діяння в ЦВК, ні за той закон правоохоронна система нашої країни не має до нього жодних претензій. Ось такий життєвий зигзаг: одному довелося втекти, другий — «білий та пухнастий».
А може, не варто на несподіванки життя нарікати? Може, то в наших правоохоронців такий стиль роботи з нардепами, високопосадовцями: висувати звинувачення, відкривати кримінальні провадження проти тих, хто вже втік. А доки сидить у своєму кріслі, то до нього — жодних претензій.
М. АНТОНЮК
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте