Розповідає Василь Бурма:
— Спочатку збирали кавуни, поки не зіграли ними у футбол. Потім нас перевели збирати кукурудзу. Там ми влаштували справжнє соцзмагання і «заткнули за пояс» колгоспну бригаду.
Керівником нашої групи, а це близько 300 студентів, був викладач Василь Ілліч Півторадні. Ходив у фуфайці й гумових чоботах, бо там такий чорнозем — ноги не витягнеш. Півтора дні постійно робив зауваження другокурсникові Юрі Пастуху, який любив сачкувати. А той йому хамив у відповідь по кілька разів на день, бо ж він же не знав, що Василь Ілліч — викладач. Думав, якийсь сільський дядько. «Юро, ви дуже невихована людина», — стримано відповідав Василь Ілліч на чергове «Пішов ти…» Коли ми вже їхали додому, Юра здивувався, чому той дядько сідає в наш автобус. А як дізнався, що то викладач і читатиме в нього через рік історію журналістики, — впав у глибоку депресію.
А ще один мій товариш, чергуючи в їдальні, з’ясував, що одна порція зайва — на сніданок запізнювався викладач. Тоді давали кашу й по два яйця. Сашко залишив викладацьку порцію на столі й, щоби ніхто її не з’їв, підписав: «Яйця Бояновича».
Богдан МЕЛЬНИЧУК
(із видання “Головна газета Тернопілля (Вільне життя – 70)”).
Фото з архіву редакції
Прокоментуйте