Вже традиційно перед Великоднем цвітут бандерівскі сади: гіляки гнутьсі від ковбасок, смаколиків на всі лади. Черешня манит солодкавим ароматом — ростут і зріют пляцки, ще й торти. Рогалики на вишнях достигают, а цвіт спадає на вже стиглі пироги.
Клубочитьсі димок з поіржавілої коптильні, хмеліют бджілки, носячи нектар. Клубочитьсі димок за тисячу кільометрів — земля «парує», прийнявши удар, лунают залпи замість великодніх дзвонів: тут правит бал лиш «русскій мір». Не Руссю, крашанками пахне на Донбасі — який вже рік тут всьо наперекір.
Ще не до свят (коли то буде…) і в столиці: Великдень стане, коли крісло подадут. Ну і закріплят моцно під ногами килим, а у кишені «якір» покладут. Тих «якорів» теперка розвелосі іржавих, але моцних і тяжких. Їх в Україні здибаєш на кожнім кроці, та ще й на Кіпрі й островах бозна-яких. На грудях майже кажний носит тую ношу: хтось більшу, меншу, паперову, золоту. Вже ліпше б хрестики прості носили — вони же ж легші за «якорну» срамоту.
Гримит Донбас. Риплят крісла. Купуют на базарі волю і неволю. Пшеничний лан вкриває морозець, а колоради прут на бараболю. І вже чекаєш, закім сонце припече, ще й дзвін ударит — і вся нечисть щезне. Та де там — то циклон з Європи йде, то «якір» дзвін утримує важезний. Якась причина вічно сі знайде, лиш би не свято і не спокій, щобисьмо жили в страсі і біді, а не у мирі й радості високій. Я думаю (і певно, кожен хтів), аби цвіли сади бандерівскі, поліські, а з ними слобожанські, слобідські, карпатські, кримські і подільські… Жеби той цвіт мороз не прибивав, жеби жуки не лізли пожирати, жеб «якір» до землі не нагинав, жеб землю не орали міни і гранати.
Свята на носі, та ще мнясу кажем «нє». Тож пропоную для всіх наших християн у ці посні дні рецепт смаколика пісного, який ми дала Віра Касіян.
Шклянку манки заляти шклянкою добре теплої води. Лишити на півгодини, най набухне. Тоди додати пакетик ванільки, 75 грам цукру, дрібку соли і півшклянки олії. Сипнути трошка родзинок. Окремо розмішати 100 грам муки, три столових лижки какави й півтори чайних лижки розпушувача, додати то до суміші й добре закалатати. Тісто має вийти, як сметана. Далі змащуємо олією малу бляшку, виливаємо в неї наш майбутній смаколик, посипаємо кокосовою стружкою. Розігріваємо духовку до 180 градусів і ставимо бляшку з тістом пектисі на 40 хвилин.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте