У Тернополі понад тисяча фотографів. Я поспілкувалася з кількома чаклунами, котрі зупиняють час, знаходять з тисяч поглядів той єдиний, який залишиться в пам’яті на все життя.
«Не люблю багато про себе розповідати, думаю, більше про мене скажуть друзі. Якщо коротко — я людина з характером, але дуже позитивний та добрий», — каже Анатолій Черкас. Крім фотографії, він займається туризмом, дуже любить художні фільми — «в цьому знаходжу свою музу». Розповідає, що найважче в роботі фотографа — помічати велику кількість деталей. «Але для мене ця робота не важка, бо я її дуже люблю: завдяки їй постійно шукаю нові ідеї, спілкуюся з цікавими людьми, подорожую».
Олексій Таксомоліка вважає: «Найважче в роботі фотографа, та й будь-кого іншого — встати з дивана, бо за тебе цього ніхто не зробить, а вже як встати, — робота сама починається». І ця робота буває дуже різною. Він розповів, що під час зйомок у покинутому будинку навіть натрапив на привида. «Він з’явився вже тоді, коли ми йшли з місця зйомок — побачили його на фотографіях. Найдивніше для мене те, що світлини, які були зняті того дня, за місяць зникли з комп’ютера».
Не менш відома в нашому місті й за його межами фотограф Юлія Верста зізнається: «Найважче не втрачати любові до роботи». Дівчина часто подорожує, але каже: «Тернопіль — моє рідне, найулюбленіше місто. З ним пов’язано чимало спогадів і дорогих моментів». На запитання, звідки Юля черпає натхнення, відповідає: «Натхнення — це моє оточення. Це те, що є частинкою самої мене, все, чим я живу».
Дмитро Шеремета розповідає: щоби фотографії були цікавими, щоразу шукає нові місця зйомки. Фотографам, котрі тільки починають знімати, радить не боятися працювати й вміти знаходити підхід до будь-якого клієнта, бо це найважче в роботі. А ще застерігає: не треба просто «клацати».
Христина ЛУЦИК
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте