В цьогорічному наказі Міністерства охорони здоров’я йдеться про «ліміт» стаціонарних лікарняних ліжок — не більше 60 на 10 тисяч населення. Щоби виконати вказівку столичного начальства, управління охорони здоров’я у регіонах взялися шукати вихід — щось скорочувати, щось об’єднувати, щось залишати, як було.
У людей же інший клопіт — куди звертатися в разі реорганізації місцевої лікарні (районної, номерної), закриття чи скорочення окремих відділень і куди подітися звільненим працівникам? Про суть реформи, її перебіг у Тернопільській області, ризики й вигоди розмовляємо з керівником управління охорони здоров’я Тернопільської облдержадміністрації Володимиром Богайчуком.
У кого є право закрити лікарню?
«Ми не можемо закривати чи скорочувати лікувальні заклади, — каже пан Володимир. — Це вирішують громади, районні та обласна ради, адміністрації. (До речі, утворені громади починають перебирати проблемні заклади на своє утримання, тож питання закриття чи скорочення тут уже не постає). Ми лише розробляємо пропозиції і подаємо на розгляд виборних органів влади. Діємо на підставі наказу Міністерства охорони здоров’я про оптимізацію ліжкового фонду. Згідно з розрахунками і встановленою нормою, в Тернопільській області надлишковий ліжковий фонд становить 2800 ліжок. Тож нині розробили поетапну карту реформ, поспілкувавшись з усіма головними лікарями закладів та разом визначивши, що й де потрібно скоротити».
Володимир Богайчук наголошує — мова йде не про банальне скорочення. «Це стосується тих ліжок, які не виконують своїх функцій, — зауважує керівник управління. — Відділення повинно бути зайняте й максимально працювати на хворого. В кожному лікувальному закладі стаціонарні ліжка мають займати профільні хворі. Головне — не перетворювати палату на кімнату, як це нині спостерігаємо в багатьох районних лікувальних закладах, де часто перезимовують малозабезпечені. Так не повинно бути. Треба чітко розмежовувати хворих — на тих, хто може лікуватися вдома, і тих, кому потрібен денний стаціонар».
Що робити зі звільненими працівниками — не менш болюча проблема. «Головний лікар має змогу їх працевлаштувати, — каже Володимир Богайчук. — Хтось із працівників іде на пенсію, хтось виїжджає за кордон, тобто триває плинність кадрів. Завдяки цим процесам нам вдасться уникнути масових скорочень».
Реформа в районах
«В області діє сім номерних лікарень (лікувальний заклад на 10—20 ліжкомісць, який розташований у сільській місцевості — Авт.), є ще районні лікарні, які в результаті формування громад можна передати на баланс цієї громади, — продовжує пан Володимир. — Тому ми даємо можливість людям визначати самостійно — потрібно їм утримувати лікарню в такому стані, в якому вона є за рахунок медичної субвенції, чи заклад доведеться реорганізувати. Від нас у такому випадку — юридичний супровід, допомога з оформленням документів тощо».
Якість надання послуг у номерних лікарнях, каже керівник управління охорони здоров’я, — невисока. Через недостатнє фінансування, нераціональне використання коштів, які йдуть хіба що на оплату енергоносіїв, водопостачання і водовідведення, оплату праці персоналу, придбати обладнання, залучити фахівців і таким чином підняти рівень послуг лікарні неможливо. «Пацієнт має прийти в лікарню, пройти обстеження, отримати належну допомогу. У номерних лікарнях цього немає. Тож маємо ситуацію, коли лікарня не виконує своїх функцій, — резюмує Володимир Богайчук. — Коли ми проаналізували, хто перебуває в номерних лікарнях, то побачили, що 80 відсотків хворих можуть лікуватися на дому. Чому б не змінити цю систему? Можна було б зекономити чималу суму і, скажімо, на отриманий мільйон зробити з лікарні амбулаторію, закупити медикаменти, обладнання, транспорт і покращити якість надання медичних послуг. Деякі керівники громад приїжджали до нас на консультацію. Ми аналізували разом ситуацію, і дехто вирішив створити в громаді амбулаторії. Вони вибирали — утримувати лікарню, де працює 30 осіб і лежить протягом року декілька хворих, чи використати кошти раціональніше».
Щодо районних лікарень, то тут останнє слово — за депутатами районних рад. На сесіях, наголошує пан Володимир, вони визначаться: прислухатися до рекомендацій департаменту і головних лікарів чи залишити все, як є.
Карта оптимізації для обласних закладів
Залишити диспансерні відділення і скоротити ліжковий фонд для обласних закладів фтизіатрії пропонують в управлінні на розгляд сесії Тернопільської облради. Володимир Богайчук каже: після аналізу ліжкового фонду, коли в одному закладі місць 40, а хворих — троє, вирішили вдатися до такого кроку. «Потрібна структура, яка контролювала би процес лікування, обстеження, діагностику хворих, які можуть лікуватися на дому, — додає пан Володимир. — На основі цього маємо змогу збільшити кількість ліжок в обласному закладі для всіх стаціонарних хворих. У результаті вдасться зекономити, за приблизними підрахунками, близько 20 мільйонів гривень. Ці кошти можна спрямувати на розвиток служби допомоги хворим».
Об’єднати Тернопільський і Чортківський шкірно-венерологічні диспансери — ще одна пропозиція департаменту. «Треба скоротити стаціонарні ліжка в Чорткові, аби залишити поліклінічне відділення, де будуть проводити обстеження, а хворі, які потребуватимуть лікування, зможуть отримати його в Чортківській районній лікарні. Там є всі потрібні умови», — продовжує Володимир Богайчук.
Тривалий час обговорюють і об’єднання станцій переливання крові — Тернопільської і Теребовлянської. «Нині заклади працюють не на повну потужність, — зауважує очільник управління охорони здоров’я. — Теребовлянська працює — як відділення райлікарні — всього лише на 20 відсотків. Ми пропонуємо депутатам на сесії облради проголосувати за об’єднання і створити відділення в Теребовлі, а також розподілити напрями роботи. До того ж обидва заклади працюють нині як конкуренти».
«Хочемо створити єдиний комунальний заклад санаторіїв, які дали би можливість скоординувати роботу всіх дитячих закладів, — продовжує співрозмовник. — Плануємо це зробити на базі Заліщицького санаторію. Він найбільш ефективно себе проявив — тут і належна кількість пацієнтів, і умови. Головний лікар — ініціатор створення такого комунального закладу. Ми побачили, що в інших санаторіях дітей, які потребують лікування, дуже мало. Та й багато хто в такі заклади не їде, бо там немає належних умов».
Тривалий час говорили про можливість створення хоспісу в Плотичі Тернопільського району. Позитивне голосування депутатів Тернопільської облради, за словами очільника управління охорони здоров’я, дає можливість утворити тут обласний центр надання хоспісної допомоги, в районах запровадити виїзні бригади, які обслуговуватимуть важкохворих, а в разі потреби доставлятимуть їх у Плотичу.
«Нині мова йде про те, чи варто утримувати опікове відділення в лікарні швидкої допомоги, — каже пан Володимир. — Раніше працювали підприємства, були виробничі травми. Нині майже все закрито, молодь виїжджає за кордон, відповідно, пацієнтів немає. У санаторії, що розташований у Язловецькому монастирі, живуть люди. Якби вдалося реформувати і цей заклад у соціальну лікарню чи дитячий санаторій, ми отримали б допомогу поляків, які готові набрати персонал, оплатити ремонти, одне слово — підтримати будь-який проект».
Економія — посильна
Тільки за січень цього року, каже Володимир Богайчук, оптимізували 160 ліжок у закладах фтизіатрії. «Ніхто не помітив, як ліжковий фонд скоротився, — зауважує співрозмовник. — У результаті ми отримали 3,5 мільйона коштів, які надійшли в заклади. На них можемо придбати медикаменти чи обладнання. Тільки по обласних закладах у разі успішної оптимізації можемо вивільнити 40 мільйонів. Як я уже говорив, у Тернопільській області надлишковий ліжковий фонд становить 2800 ліжок. Утримання одного ліжка в середньому вартує скарбівні 20 тисяч гривень на рік. Уявляєте, скільки можна було б зекономити коштів і скерувати їх на фінансування важливих статей видатків?»
У перспективі, каже Володимир Богайчук, — запровадження моделі фінансування на одного жителя, тоді як нині фінансують ліжкомісця. «В такому випадку питання оптимізації відпаде, — пояснює керівник департаменту. — Людина, маючи на рахунку певну суму коштів від держави, сама обиратиме, в якому закладі лікуватися. Відтак з’являться лікарні, де буде багато пацієнтів (адже там надаватимуть високоякісні послуги, обстежуватимуть на хорошому обладнанні), і лікарні, в яких пацієнтів не буде взагалі через низьку якість послуг. Це призведе до закриття таких закладів, бо люди самі будуть відмовлятися від їхніх послуг. Тому нинішній крок спрямований на те, аби реорганізувати й підтримати заклади, які працюють не на повну потужність, дати їм поштовх до ефективнішої роботи».
Фото авторки
Прокоментуйте