На початку дев’яностих років минулого століття багато емігрантів, із тих, хто свого часу зі зброєю в руках боровся за волю України, побували на рідних землях і з цікавістю після довгої розлуки розмовляли з нашими людьми. Проте, на відміну від місцевих співрозмовників, їхні роздуми були в основному про державні справи, а не про особисті. Були люди, наприклад, з Польщі та Англії, які дивувались, чому наше населення більше говорить про дрібні побутові негаразди в такий переломний період історії. Так і казали: «Як ви думаєте будувати державу, якщо тільки й розмов, що про газдівство власне? Чому у вас на першому місці лише особисте? Та не маючи своєї держави, ви гарного заможного життя для людей не побудуєте».
Коли українці були то під польським, то під російським гнітом, теж були газди. Однак прапор був не синьо-жовтий, а чужий. Та ще й колоністи хвалили одних, а критикували інших, мовляв, ви кращий газда за сусіда, таким чином вносячи розбрат між людьми. Бо причини успіху одних і занепаду інших були різні. Тоді праця, особливо на селі, була тяжка, фізична. І сім’я, наприклад, з меншою кількістю дітей не могла зрівнятись із сім’єю, в котрої дітей було більше, та ще й коли в першої були дівчата, а в другої — хлопці. Українцям необхідно бути господарями на своїй землі, а не просто газдами у вузькому розумінні цього слова. Людей повинно цікавити все — і політика, і господарка, тобто кожний повинен бути стовідсотковим громадянином-патріотом, бо якщо буде погана політика, буде погана і господарка.
А владоможці не зацікавлені у реформах. Вони потрібні в основному простому народові, тому все так помалу йде і тому кожному свідомому українцеві необхідно долучатись до громадського життя. Необхідно також, щоб обов’язково працювала справедливо судова система, яку теж треба реформувати. За часів СРСР проводилась пропаганда, що держава — це все, а від однієї людини нічого не залежить. Але ж держава складається з людей і без них ніяких змін не відбудеться. В наш час героїчна Революція Гідності на майданах України народила нове громадянське суспільство, особливо патріотизм проявився в нашої молоді. І її зусиллями в основному й будується нове суспільство. А тому, я думаю, що ніякого третього Майдану не потрібно, бо він є на сході України — в Луганській і Донецькій областях. АТО і є третім Майданом, де йде боротьба нового світу зі старим, вже віджилим, що людям приніс концтабори і голодомори, нищення всього національного та багато іншого горя. Але цей старий лад всіляко чіпляється, щоб відновити тоталітаризм. Тому, якщо хто хоче помітингувати, тоді як наші хлопці-герої, не шкодуючи життя, нас захищають, нехай їде до них, користі буде більше. Нема чого мітингувати за гроші, які їм платять за організовані протести, а потім сидіти в ресторанах. Тож усі зусилля країна повинна спрямувати на розв’язання проблеми на сході України. Бо без цього просуватися вперед у розбудові держави буде важко.
Дуже вже багатьом можновладцям не хочеться жодних змін. Заробив чоловік правдами-неправдами мільйончик, і нехай так усе залишається. А що сотні і тисячі навколо нього бідують, йому байдуже. Шкодить суспільству і те, що перед виборами кандидат в депутати говорить одне, а як виграє, про те, що наобіцяв, забуває. Дієвого ж впливу на депутата після його обрання виборці не мають. Ось тут і назріває невдоволення і передреволюційна обстановка. Необхідний закон, який врегулював би це питання, тобто виписав, у яких випадках громада може відкликати депутата.
А розладом у нашій державі користується наш північний ворог, проводячи агресивну і брехливу пропаганду. Ця «великая ядерная держава», як РФ себе величає, поводиться безвідповідально. Бо шантажуючи ядерним потенціалом, Росія нападає на без’ядерну державу, якій гарантувала безпеку. Тобто не збирається виконувати жодних міжнародних зобов’язань. Ядерна зброя потрапила до рук людей, які нищили релігію, людську і християнську мораль. Де гарантія, що вона не потрапить до рук сепаратистів? Без’ядерні держави виявились вразливими перед тими, хто має таку зброю. Якби Україна не віддала свою ядерну зброю, то нині була б захищена від зазіхань ворогів. Нашій політичній еліті необхідно не сваритися, влаштовуючи різні шоу, критикуючи одне одного, бо відповідальність за долю України несуть усі: Президент, Верховна Рада, Кабінет міністрів. Необхідно об’єднатися і будувати державу. Бо наш народ талановитий, працелюбний і обов’язково, пройшовши через усі труднощі, побудує успішну, багату країну.
Петро ШМІГЕЛЬСЬКИЙ
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте