Поки були більшовики при владі, завжди прагнули створити щось таке грандіозне й на їхній погляд важливе та потрібне. Затоплювали села, з храмами, кладовищами — і розливалася величезна водойма. Постійно були в них «стройкі вєка». Прокладали БАМ, а потім, уже за Горбачова, відкрито визнали, що возити по тій магісталі нема кого й нема що.
Позаяк Росія не перестає ностальгувати за СРСР, то часто й собі мавпує те, що тоді робилося. Ось і тепер пообіцяла збудувати такий міст, якого ще ніколи не будувала. Довжиною 19 кілометрів, кошторисна вартість — 228,3 мільярда рублів. Має він повиснути над Керченською протокою та сполучити Крим з Росією.
Зрештою, Кремль розмахнувся на таке диво не тільки з гонору. Були й інші причини. Взяти Маріуполь, просунутися далі й створити сухопутний «коридор» до півострова не вдалося і вже не вдасться. Кримці, з тих, хто «постучал і родіна іх пріняла», все більше відчувають, що їх елементарно «кинули». Курортники, з яких півострів фактично жив, не їдуть. Відповідно такі ж готелі, бари, ресторани, розважальні заклади. Рівень життя знизився. Відчуття належності до «вєлікой дєржави» стало якимось непевним. Що ж то за належність, коли до «родіни» можна дістатися тільки водою або повітрям. То більше схоже на відчуття, що в колонії якійсь живеш. От і надумали в Кремлі потішити своїх прихильників на півострові ще й земним сполученням — через гігантський міст.
Але правильно радить приказка: «Не кажи «гоп», поки не перескочиш». Нещодавно «Стройгазмонтаж» мільярдера Аркадія Ротенберга (саме цій фірмі доручено міст будувати) сумно доповів російській владі, що справи кепські. Останній раз кошти на будівництво фірма отримала ще першого грудня 2015 року. Загалом надійшло 48,9 мільярда рублів — до передбаченої кошторисом суми — ще ого-го! Та й за гроші, які отримали, зробили значно менше від запланованого. Грунт виявився твердішим, ніж думали інженери (зрештою, інженери, може, знали, який він насправді, та спробуй дати негативний висновок, коли в Кремлі чекають позитивного, — мало хто на таке наважиться), гідромолоти виходять з ладу. Потрібна високоякісна закордонна техніка, а на її доставку витрачається багато часу. Та й рубль падає в ціні, закуповувати обладнання за кордоном стало значно дорожче, ніж рахували тоді, коли складали кошторис. Санкції західних країн також стали на заваді.
Одне слово, обіцяний найдовший міст може стати найбільшим довгобудом.
М. ЛУКАШКЕВИЧ
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте