27 липня 1675 року – турецько-татарські війська взяли Збаразький замок. Твердиня була значно знищена, місто повністю спалене, мешканців винищили, молодь погнали в ясир.
27 липня 1843 року – губернатор Галичини барон Вільгельм фон Штуттергайм затвердив акт продажу Тернополя – власник міста шляхтич Тадеуш Туркул уклав угоду з міщанами: місто повинно було сплатити йому 175 тисяч флоринів і ставало вільним. 12 грудня 1844 року цісар Фердинанд І подарував місту статус вільного королівського і герб. Також стали вільними і належні до магістрату села: Біла, Чистилів, Підзамче, Кутківці і Пронятин.
27 липня 1884 року – в м.Копичинці Гусятинського району народилася український промисловець, меценат Климентина Авдикович-Глинська (дівоче прізвище – Січинська). 1922 заснувала в Перемишлі невелику фабрику солодощів «Фортуна» – одну з перших українських фабрик у Галичині. Того ж року фабрику було перебазовано до Львова. 1924 з митрополитом Андреєм Шептицьким заснувала спільне підприємство – парову цукеркову фабрику «Фортуна Нова», проектна потужність якої після добудови та модернізації становила 5 тонн продукції в день. На фабриці працювали, як правило, українки із середньою або вищою освітою. Наприкінці 1930-х, у період найбільшого розквіту, працювало 125 робітників і 6 агентів, які забезпечували збут продукції у містах. Фабрика в різні часи мала декілька крамниць у Львові та по одній у Стрию та Дрогобичі. Асортимент продукції був досить широкий – різноманітні цукерки, шоколад, печиво, морозиво, фруктові желе тощо. Навіть було випущено спеціальну серію шоколадок «Солодка історія України», на обгортках яких намальовано портрети правителів України від Володимира Великого до гетьмана Павла Скоропадського… Якість продукції була високою, тому вироби фабрики мали великий попит. 1939 «Фортуну Нову» націоналізувала радянська влада. Після Другої світової війни фабрика разом із кількома іншими увійшла до складу підприємства, що відоме нині як кондитерська фірма «Світоч». Померла Климентина Авдикович-Глинська 10 жовтня 1965 року у Відні.
27 липня 1891 року – у м.Тернополі народився інженер, поручник, командир Жидівського пробоєвого куреня УГА в 1919 р., співробітник розвідувального управління Штабу Червоної армії Соломон Якович Ляймберґ. Розстріляний органами НКВС 9 квітня 1938 р. у м. Ленінграді (нині Санкт-Петербург, Росія).
27 липня 1929 року – у с.Дзвиняч Збаразького району народився поет Іван Гнатюк. Лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. У грудні 1948 р. заарештований як учасник національно-визвольної боротьби 40-х років і засуджений на 25 років виправно-трудових таборів. Ув’язнення відбував на Колимі. Після звільнення проживав у м. Дрогобичі на Львівщині. Писати вірші почав у таборах, друкувати в 60-х роках. І. Гнатюк перекладав твори білоруською, польською, сербською й іншими мовами. Окремі вірші поета перекладено іноземними мовами. Помер 5 травня 2005 р. у м. Бориславі на Львівщині.
27 липня 1941 року – у Тернополі, з нагоди Акту проголошення Української Держави (30 червня 1941 року, Львів) відбулася багатолюдна маніфестація. Українці зайняли адміністративні установи міста, управу округи очолив В. Охримович.
27 липня 1944 року – з гестапівської тюрми у Кракові втікає засуджений до смертної кари сотник та майор УПА, командир тактичного відтинка УПА ТВ-26 «Лемко», уродженець с.Вербів Підгаєцького району Мартин-Василь Мізерний (псевдо: «Валічак», «Рен», «477»).
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте