Симфонічний оркестр під орудою заслуженого діяча мистецтв України Мирослава Кріля, без перебільшення, один з найкращих і найдинамічніших у зростанні та самовдосконаленні творчий колектив обласної філармонії. Тож недарма саме йому довірили закрити 76-й концертний сезон колективу. Його виступ став справді дуже яскравою і пам’ятною «крапкою» цілорічної роботи як самого оркестру, так і філармонії загалом.
За традицією, яку, за рідкісними винятками не зраджує головний диригент симфонічного, публіці було представлено нову програму. У першому відділі оркестр зіграв концерт для скрипки з оркестром D-dur у трьох частинах Петра Чайковського. А виконати сольну партію скрипки запросили лауреата міжнародних конкурсів Євгена Кострицького з Одеси.
Музиканти знають це ім’я. А для широкого загалу скажу: народився Євген Кострицький в Києві, здобув чудову музичну освіту: закінчив Національну музичну академію України імені П. І. Чайковського у класі заслуженої артистки України Ярослави Рівняк, відтак аспірантуру в класі професора Богодара Которовича, а в 2003-му виграв стипендію і вступив до аспірантури Лондонської школи музики і драми у клас професора Криштова Сметани. Сім років навчання на берегах Туманного Альбіону — рідкісне щастя для музиканта й прекрасний вишкіл. Молодий скрипаль брав участь у низці міжнародних фестивалів, удосконалював свою гру в майстер-класах багатьох всесвітньо відомих педагогів і, як розповідав після концерту, міг успішно працювати за кордоном. Проте перемогла любов до України, він нині живе й працює в Одесі, в тамтешньому знаменитому Національному симфонічному оркестрі України під керівництвом Ерла Хобарта. Євген розмовляє гарною українською, хоч легко переходить на російську. Розповідає: вперше побував у Тернополі двадцять років тому, ще учнем, а тепер ходив нашим прекрасним містом і дивувався, чому він так довго сюди не приїжджав.
Уже знаний музикант, він досі дорожить думкою свого педагога Ярослави Григорівни Рівняк, яка щоразу перед відповідальним концертом просить учня не підвести її. У Тернополі Є. Кострицький був на висоті. Наші музиканти сходилися в оцінках його виконавської майстерності: це вищий клас, справжній скрипаль-віртуоз. Та й публіка щедро винагородила його оплесками, вигуками «Браво!»
І все ж, попри феєричність першого відділу та віртуозну гру зоряного гостя, він не затьмарив другої частини завершального концерту сезону. А в ньому звучала українська музика, зокрема «Закарпатські ескізи» Вадима Гомоляки, «Гуцульський триптих» з музики до фільму «Тіні забутих предків» Мирослава Скорика та «Карпатська рапсодія» Левка Колодуба. Попри певний «карпатський крен» і деяке перегукування мелодійного ряду, ці талановиті твори легко лягали на душу, були емоційно близькими кожному серцю. А музика до фільму «Тіні забутих предків» для багатьох ще й стала справжнім відкриттям. Як зазначав Мирослав Кріль, він давно мріяв зіграти цей «Гуцульський триптих». І ось мрія диригента нарешті стала справжнім святом і для нього самого, і для музикантів оркестру, і для публіки.
Завершувала концертну програму відома увертюра до опери «Тарас Бульба» Миколи Лисенка — дивовижний твір, музична барва якого так рельєфно передає торжество українського духу. Після тривалих оплесків до нас із Дарією Чубатою підійшла її знайома. По її щоках… котилися сльози. «Для мене Лисенко — це такий бальзам на душу», — казала вона . І подумалось: «Грайте, грайте, музиканти, українську музику, якщо вона викликає такі емоції — не тільки захоплення, а й сльози радості». Уже пізніше, наче прочитавши ці мої думки, Мирослав Кріль повідомив: одним з перших концертів оркестру в наступному сезоні буде концерт української симфонічної музики. Навіть його дату назвав. Що ж, Бог у поміч. І до зустрічі в наступному сезоні.
Галина САДОВСЬКА
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте