Останнім часом в Україні нові гурти виникають не часто. Це тяжкий, як в емоційному, так і в матеріальному плані період. Та хіба можливо зупинити творчість?
Учасники бучацького гурту «Ефект Пам’яті» знають, що все в руках людини, і вона може знайти сили для того, щоби не втопитися в морі негативу. Не так давно музиканти представили свою творчість в Тернополі на проекті Koza Music Battle та отримали багато схвальних відгуків. Я вирішила поспілкуватися з учасниками гурту — Олегом Гребеньовським та Іваном Яворським про творчість, смаки та… музичну політику.
— Як виник «Ефект Пам’яті»?
— Ми створили колектив кілька років тому, об’єднавши музикантів, добре відомих у мистецьких колах міста. Через певні обставини грали недовго, хоча плани були амбітні, ми взяти участь у кількох музичних проектах. Спробувавши знову зіграти минулого року на День молоді, вирішили відновити колектив. Сьогодні «Ефект Пам’яті» це — Віта Мартиновська (вокал), Ярина Крицула (бас), Сергій Крицула (барабани), Іван Яворський (гітара) та Олег Гребеньовський (синтезатор).
— Чи є платформа для розвитку мистецьких ініціатив у Бучачі?
— Здається, що маленьке місто — не той фундамент, де можна творити конкурентоспроможну музику, але це точно не стосується Бучача. Він завжди був унікальним. Рок-клуб тут діє з 1995 року, нині існує три рок-колективи. Молодь росте і це тішить. Звичайно, кожна мистецька ініціатива — непроста справа, якщо вона амбіційна. У контексті таких масштабних проектів як «Арт-двір», літературний центр імені Агнона, що успішно діють у нас, розуміємо, що непереборне бажання творити та наполеглива праця втілюють будь-які ідеї.
— Наскільки ви згуртувалися як єдине ціле і чи не плануєте змінювати склад гурту?
— Труднощі об’єднують. За час підготовки до Koza Music Battle ми фактично стали сім’єю — було все: від любові до скандалів. Неможливо донести до слухача ідею, не будучи одним цілим. Досвід це довів. Щодо складу гурту, то це не можливо передбачити. Природній відбір у командах відбувається сам собою через різні обставини. На цьому етапі все і всі на своїх місцях. Питання тільки у вдосконаленні. «Ефект Пам’яті» ще не показав усе, на що здатний, не вичерпав себе, тому мовити про зміну складу дещо зарано.
— Як ви позиціонуєте свій жанр?
— Наразі ми назвали б це альтернативною джа-джа попсою. Це, звичайно, жарт. Річ у тім, що через абсолютно різні смаки учасників колективу ми не хочемо бути на когось схожими. Наш жанр — це салат, суміш всього, що знаємо та вміємо.
— А яка філософія гурту?
— Тут все просто. Намагаємось творити високоякісну музику. Дехто називає її застарілою, дехто на Koza Music Battle обізвав її непотребом з районного будинку культури, але ми віримо в те, що робимо. Коли нашу музику слухатимуть люди різних вподобань та різного віку — це буде стовідсотковою реалізацією філософії гурту.
— Хтось із вас має музичну освіту?
— Вокалістка Віта Мартиновська нині здобуває вищу музичну освіту.
— Чи не важко музикантам-самоучкам творити високоякісну музику?
— Тут справа не у важкості, а в часі створення композицій. Те, що люди з хорошою музичною освітою знають, ми дізнаємося шляхом проб і помилок. Результат схожий, але ціна різна. Кожен черпає знання з різних джерел, вчиться самостійно, а це позитивно впливає на якість творів.
— На кому «перевіряєте» свої пісні?
— На рідних та близьких. Вони без лукавства кажуть всю правду в очі — саме це допомагає нам рости й розвиватися.
— На вашу думку, що повинна робити держава для розвитку високоякісної музики?
— Змінити «совкове» мислення. Система відділів культури працює за старими схемах, де керуються методичками, в яких прописані «пісні про маму і Україну». Ми не проти цих вічних цінностей, але 25 років слухати про знедолений український народ дещо набридло. Людям потрібно казати про те, що життя в наших руках і ми впораємося зі всіма негараздами. Тре дарувати свято й позитив, адже негатив нам і так пропонують з телевізора. Нині творчість замішана здебільшого на воєнно-патріотичній тематиці. І колективи цього напряму не заслужено піаряться на чужому горі. Є щирі пісні, але здебільшого це дань тренду. Теперішнім очільникам культури це потрібно. Все ж митці не рупори пропаганди.
— Що бажаєте тим, котрі мріють реалізувати себе в мистецтві?
— Як у нас кажуть: «Спроба грошей не коштує». Потрібно реалізовувати себе, поки є можливість, азарт, бажання. Щоби потім не шкодувати за втраченим. Дуже багато таланту пропадає через нерішучість. Тому відкидайте сумніви та вперед! Працюйте і втілюйте мрії!
Тетяна ІВАНІЦЬКА
На фото Юри ОСТАПИ: гурт «Ефект Пам’яті»: Віта МАРТИНОВСЬКА, Сергій КРИЦУЛА, Ярина КРИЦУЛА, Іван ЯВОРСЬКИЙ; учасник гурту Олег ГРЕБЕНЬОВСЬКИЙ; вокаліста гурту Віта МАРТИНОВСЬКА.
Прокоментуйте