Чим далі в літо, тим менше відомих писків виджу на екранах. Народ за границю їде віддихати, боки вигрівати й вилежуватисі на пляжах, бо в Раді не дуже в мнягкому кріслі вилежишсі.
А так як виборами не дуже пахне, то ще більше часу є на себе, файних. Про народ думали цілий рік: закони писали і правки вносили (правда, толку з тих законів, як мало що сі виконує), перед журналістами виступали, бізнес крутили та й узагалі — вертілисі, як білки в колесі. Так що «заслужили».
А в нас, народу, тоже більше часу про щось добре подумати — про обсапані городи, про підгорнуті бараболі, про налитий колос, про пахучу і обсиджену бджолами гречку, пишну гичку на бураках і решту всякого житейского. Ще би ціни троха поспікалисі на тім сонці і обвалилисі, то взагалі була би благодать. І, що найголовніше, война сі скінчила. Бо трисе, нездаль, всіх і не дає спокійно передихнути. На сході нашим хлопцям такий «віддих», же страх, такий «курорт», же не дай Боже нікому. Зверху сонце смалит, а збоку куля пече.
Дзвонит раз до сусідки син, який служит в АТО. Побалакали трошка, мама сі питає, як там і що. А син поміж куцою розповіддю несподівано каже: «Вже’м так скучив за вашими пиріжками і булочками, же страх. Як матимете час, то зрихтуйте і передайте». «Дивисі-дивисі, — каже сусідка, раз забігши до мене в гості, — а мій малий такво вдома не дуже на них налягав. Воно й не дивно — я день через день їх пекла, мука була, троха часу тоже, от і, певно, приїдалися. А тамка всьо домашне — то свєто. Ото буду в місті, скажу хлопцям, же як будут їхати, жеби дали ми знати, то напечу на всіх».
Я такво слухав і згадав, же теж маю їден схожий смаколик. Тож нинька в нашім вільножиттівскім рецептурнику — рецепт булочок, який дала ми переписати Валентина Баца.
Ладимо собі шклянку цукру, три яйци, півлітри сироватки, 50—70 грам дріжджів, 100 грам масла, 50 грам олії та муку. Робимо так: яйці збити з цукром, вляти сироватку, додати дріжджів, які перед тим тре розімняти рукою, аби ліпше розчинили. Далі додаємо і добре мішаємо розм’якле масло, ляємо олію. Муки даємо стілько, жеби тісто було м’яке. Дати йому сі настояти в теплі, жеби виросло файно, хоць у два рази. Тоди робимо з него кульки й формуємо булочки, даємо їм трошка підкиснути і печемо до файного зарум’яніння.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте