На подвір’ї молодої вирувало весілля. Сходилися гості, грали музики. Кухарка підганяла помічниць. Усі чекали приїзду нареченого. А найдужче — Леся, котра за кілька годин уже мала стати щасливою дружиною.
Біля Сергієвого дому вже чекав весільний кортеж. Молодий вийшов із хати і сів у першу легківку спереду біля водія. Свахи сплеснули в долоні, підбігли до нього й почали переконувати, що має сідати ззаду посеред дружбів. Бо так, мовляв, прийнято: до шлюбу наречений іде чи їде з дружбами, а після шлюбу — з дружиною. Та Сергій тільки посміявся із жіночих забобонів і сказав, що не вірить у жодні прикмети.
Однак дорогою трапилося непоправне. Авто з молодим врізалося у вантажівку. Всі відбулися легкими травмами, а Сергій загинув на місці ДТП. Люди ще довго обговорювали це: хтось винуватив водія, а дехто переконував, що так мало бути, бо в певний час кожен має бути на певному місці.
Про подальші «весільні» події важко й говорити. Таку біду не те що описувати — про неї подумати страшно.
…На дев’ятий день після загибелі молодого він приснився старшому дружбові Олегу. Просив, аби той… одружився з Лесею. Але щоби запропонував їй руку й серце аж через рік — не раніше.
А Олег зустрічався тоді із Зоєю. Та після того сну досі кохана дівчина стала йому нецікавою — мовби щось відвернуло його від неї. Не сказав їй нічого — просто розірвав стосунки. На душі було нестерпно важко. Почувався зле, навіть до лікарів звертався, але ті не знаходили причин його поганого самопочуття.
Так минув рік. І тоді Олег запропонував Лесі вийти за нього заміж. Звісно, це шокувало дівчину. Вона розплакалася, сказала, що цього ніколи не буде. Тож Олег зважився — і розповів їй про сон. Але стало ще гірше — Леся почала боятися хлопця, намагалася всіляко уникати його.
Минув іще рік, другий. Крига в їхніх стосунках поступово скресала. Олег із Лесею почали зустрічатися, а згодом і побралися. Незадовго після шлюбу Олегові вдруге приснився Сергій — радісно потис йому руку. А втретє приснився через півтора року, коли в подружжя народився син. Приніс велику м’яку іграшку, нахилився над колискою, а з очей котилися сльози…
Після цього сну Олег із Лесею передумали називати сина Сергієм — побоялися. І дали йому ім’я Богдан — Богом даний. Більше Сергій не навідувався в Олегові сни…
Марія ПОЖАРНЮК
с. Кривеньке Чортківського району
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте