Якось завгосп Василь Сидорович, їдучи у відрядження в місто, забажав випити пива. Пивничка, в яку він мав намір зайти, була розташована ліворуч, а навпроти неї височів пам’ятник загиблим воїнам-зенітникам — гармата.
Стоянка на вулиці в цьому місці була заборонена. Водій вантажівки спершу відмовлявся тут зупинятися, адже за це штраф може бути, однак Василь Сидорович наполіг, бо ж важко було йому нести своє начальницьке пузо кудись далі.
Поки завгосп смакував улюблений напій, а водій дрімав у салоні, до машини підійшли двоє працівників колишньої ДАІ. Сержант, промимривши своє прізвище, звелів шоферу показати документи, а інший узявся готувати бланки для складання протоколу.
— Ви що, не знаєте?! — почав зверхньо водій. — Мені наказано чекати кран, який зніме гармату, а я її відвезу.
ДАІшники здивовано переглянулися між собою, а один спересердя буркнув:
— Хоч би хто попередив…
З нічим і пішли.
А Василь Сидорович із водієм довго реготали з цього викрутасу по дорозі додому. Завгосп аж розщедрився — дав винахідливому шоферу десятку.
Григорій ВОЛЯНЮК
с. Борсуки Лановецького району.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте