Сто перший день народження відзначив чернець Хресто-Воздвиженського монастиря чину святого Василія Великого у Бучачі отець Доротей Шимчій. Із цієї нагоди найстаршого в краї василіанина привітали правлячий архієрей Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви Дмитро Григорак, єпархіальна курія, отці-декани, просвітерська рада, колегія єпархіальних радників, редакція газети «Христова скеля», духовенство, монашество, вірні Бучацької єпархії.
Торік, коли отець Доротей відзначав своє століття, ми з Василем Бурмою мали нагоду з ним зустрітися і розповідали на сторінках газети про його подвижницьке життя, світлий розум і надзвичайну побожність. Він народився 16 вересня 1915 року в Старих Петликівцях, що неподалік Бучача, в селянській родині. Як одну з найпам’ятніших подій за своє довге життя згадує прихід тринадцятирічним хлопчиною в Бучацький василіанський монастир. Він тоді зовсім не збирався бути монахом. У місійний інститут його спровадив отець Володимир Гук. «І так ніби двері відчинив для цілого мого життя, бо я тоді пішов і на новіціят, і на схоластикат, і на священство. Тож вступ у місійний інститут — найважливіша віха в моєму житті», — розповідав нам столітній старець.
Як почалось у краї гоніння на церкву та закриття монастирів, подався отець Доротей Шимчій у світ. Шістнадцять років працював у Бразилії, двадцять — в Аргентині, і в тих двадцяти літах два роки доїжджав і працював у Парагваї. Ще шість років був духівником у Папській семінарії в Римі. Як там скінчилася його праця, радили повертатись до Аргентини або Бразилії. Але він хотів в Україну. Допоміг владика Білик: організував у Івано-Франківську духовну семінарію і запросив отця Доротея професорувати там. Вісім літ навчав греко-католицьке духовенство, викладав духовне життя, а потім повернувся туди, звідки починався його шлях до Бога — у Бучацький монастир і вже вісімнадцятий рік живе у тій же келії, що й колись.
Отець Доротей — дуже освічена людина. Написав 26 духовних книжок, гарно говорить проповіді, ще служить, сповідає, наставляє людей на Божу дорогу. Багато молиться. Я запитувала столітнього старця: «Якби Господь сказав: «Доротею, починай життя спочатку і міняй у ньому, що хочеш». Чи змінив би щось?» «Нічого, — відповів спокійно. — Що зачав, продовжую. Тільки не знаю, скільки ще залишилось».
У нього багато книжок, ящики рукописів — власних роздумів про місце Бога в нашому житті, про важливість знайти Його і довіритись Йому. А ще — порад і настанов священикам, про їхню важливу місію на землі. Його зовсім не хвилює відсутність матеріальних статків, бо для нього найбільші скарби — віра, молитва, служіння Тому, Хто тримає світ і нас у ньому. Хто знає отця Доротея, кажуть про нього — святий чоловік.
Від імені усіх наших читачів вітаємо отця Доротея із сто першим днем народження. Щедрих Божих ласк Вам, всечесний отче! І хай Ваша земна дорога ще довго не кінчається.
Галина САДОВСЬКА
Фото Василя БУРМИ
Прокоментуйте