Нещодавно Тернопіль відвідав генеральний директор державної установи «Інститут серця Міністерства охорони здоров’я України» Борис Тодуров. Відомий кардіохірург поспілкувався із чиновниками і торкнувся проблем української медицини.
«За рік в Україні стається 50 тисяч інфарктів і більше 100 тисяч інсультів. У структурі смертності серцево-судинні захворювання становлять 67 відсотків — це вдвічі більше, ніж у європейських країнах. Приблизно половина людей із гострими інфарктами — працездатні люди допенсійного віку», — зазначив Борис Михайлович.
Смертність із таким діагнозом становить 16%, тобто помирає кожен сьомий пацієнт. Ті, хто виживає, залишаються інвалідами. Їхнє забезпечення лягає на державний бюджет і плечі рідних. Тому така ситуація з гострими інфарктами — це соціальна проблема, розв’язувати яку треба вже сьогодні.
Найважливіший аспект у допомозі людині з гострим інфарктом — час. За словами Бориса Тодурова, у медиків, аби врятувати міокард пацієнта, є всього дві години з моменту початку закриття артерії. Якщо хворому надана допомога вчасно, то м’язи не загинуть, а він уникне інвалідності, більше того цілковито одужає.
«Ми розширили цей часовий проміжок до чотирьох-шести годин. Навіть якщо пацієнта привозять протягом цього періоду, то ймовірність смерті знижується з 18—16 відсотків до чотирьох. Тому реорганізація швидкої допомоги як однієї із ланок лікувального процесу — створення диспетчерських центрів, вибудовування логістики маршруту автомобіля — була необхідністю», — зазначив Борис Тодуров.
Вплинути на зниження рівня серцево-судинних захворювань безпосередньо в Тернопільській області має і відкриття кардіоцентру на базі університетської лікарні, яке запланували вже на кінець поточного року. Для цього обласна рада виділила 21 млн грн. Борис Михайлович зазначив: щороку операції на відкритому серці потребує тисяча мешканців Тернопілля, і якщо половину з них проводитимуть в обласному центрі, то це розв’яже серйозну проблему. Своєю чергою, в ДУ «Інститут серця Міністерства охорони здоров’я України» готові поділитися з тернопільськими лікарями досвідом і допомогти у підготовці кадрів.
Ще одна потреба сьогодення, на яку намагається вплинути Борис Тодуров, — внесення змін до застарілого українського закону про трансплантацію, ухваленого в 1999 році. У ньому зазначається, що орган від живого донора можна пересадити тільки його родичеві чи дружині або чоловікові, а дозвіл на донорство після смерті особи може дати близький родич, який проживав з нею. Це значно ускладнює шанси хворих на трансплантацію.
«У нас був випадок, коли хлопець-мотоцикліст загинув під колесами автомобіля. Ми могли взяти у нього органи і врятувати багато людей. Мама була готова дати згоду, та виявилося, що вона прописана в сусідній квартирі. І, за діючим нині законом, жінка вже не мала права дати дозвіл на забір органів сина», — зазначив Борис Тодуров.
Недосконале законодавство в Україні не можуть змінити понад півтора десятка літ. Тим часом у сусідній Білорусі закон, що базується на презумпції згоди, успішно діє уже п’ять років. Якщо людина при житті офіційно не висловила своєї незгоди з донорством, то після смерті її органи можуть узяти для порятунку хворих.
Як наслідок, сьогодні в цій країні закрили більшість діалізних центрів, на які Україна досі витрачає мільйони доларів, а кількість операцій із трансплантації в Білорусі за останні п’ять років збільшилася в 40 разів. До того ж там не зафіксовано жодного кримінального провадження в цій сфері. Коли не існує дефіциту органів, лікарям немає потреби робити трансплантацію незаконно.
На жаль, проти вимог досвідчених медиків продовжують протестувати як пересічні українці, так і народні депутати, заявляючи, що в Україні, мовляв, війна і відкриті кордони спровокують розквіт «чорної трансплантології». Лікарі ж наголошують, що органи не «живуть» поза організмом більше чотирьох годин. А процес трансплантації потребує залучення 30—40 спеціалістів, тому таку операцію втаїти навряд чи можливо.
Фото з вільних джерел та авторки
Прокоментуйте