Земельні суперечки, які свого часу розглядали мало не на державному рівні, тепер набрали характеру одиничних випадків у населених пунктах. Але є причини, через які можна підняти на ноги чи не все село.
А справа в тім, що окрім земельного паю, згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України, кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства — не більше як 2 га; для садівництва — не більше як 0,12 га. Чи можемо ці ділянки отримати? А що робитиме селянин, коли йому скажуть, що є така можливість? Звичайно, добиватиметься цієї землі безоплатно, бо це його право.
Понад десяток років про землі запасу, що біля села Вільшанки в Ярчовецькій сільській раді Зборівського району, майже ніхто не згадував. І раптом, немов кинутий у сіно сірник, запалав між селянами спір. Річ у тім, що Іван Петрович Федьків, який мешкає на території цієї сільської ради, запланував створити фермерське господарство, взявши в оренду землі біля Вільшанки.
— Наприкінці березня 2016 року я отримав дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо відведення на правах оренди трьох земельних ділянок. На початок серпня документація пройшла всі етапи погоджень і державну реєстрацію — ділянкам присвоєно кадастрові номери для ведення фермерського господарства, — розповідає Іван Федьків. — Таким чином розроблена документація із землеустрою засвідчує законність і правильність моїх намірів щодо отримання договорів оренди на ці земельні ділянки. А дев’ятого вересня 2016 року начальник головного управління Держгеокадастру в області В. Мартинюк видав неправомірний наказ №357, яким визнано два з трьох наказів про надання мені дозволу на розроблення документації із землеустрою такими, що втратили чинність. А це — порушення моїх конституційних прав.
Що стало підставою для таких дій нового керівництва Держгеокадастру? Щоб дати відповідь на ці запитання, поїхала в Ярчовецьку сільську раду, оскільки там мав побувати сам Мартинюк з метою, як повідомили згодом на офіційному сайті головного управління Держгеокадастру, «надання роз’яснень для забезпечення працівників соціальної сфери, пенсіонерів, багатодітних родин і учасників АТО земельними ділянками». Відвідин на такому рівні досі не було в жодному селі краю. Цей день головне управління Держгеокадастру в області могло б занести в свою «скарбничку поступу» в бік народної демократії: начальник цього відомства Віктор Мартинюк уперше виїхав на зустріч із селянами, зокрема, щоб розібратися в спірному питанні. Запросив його в село не хто інший як голова Зборівської райдержадміністрації Ігор Яворський. Отак коротко передам зміст пояснення голови земельного відомства щодо причин виникнення спору. «Атлас АТО, за яким резервували землі для тих, хто повернувся зі сходу держави, категорично рухати не можна. А ці землі вилучили з атласу безпідставно, вони — для вояків… Це — порушення позиції прем’єра Гройсмана, державницької позиції, конкурентних засад. Я готовий їхати в село, щоб дати відповідь людям на їхні запитання. Кого потрібно забезпечити землею? Солдат, соціальну сферу, селян? Немає проблем — працюємо. Готовий працювати на користь тих людей, які оббивають пороги нашого управління вже півроку, й їх, чомусь, ніхто не чує і не бачить. Я готовий це припинити», — запевнив Віктор Мартинюк.
Чому це не вирішили до видачі відповідних установчих документів (наказів), а це зробили після, — питання. Чомусь у Вільшанці хочуть роздати землі, на які оформив документи фермер, усім, хто напише заяву. Досі більшість із цих людей з таким проханням не зверталася ані в сільську раду, ані в головне управління Держгеокадастру. На території сільської ради є понад 300 га земель запасу, які не використовуються або використовуються самовільно. Виникає ще одне питання: чому саме ці землі й за що в пана Мартинюка, якого свого часу називали «головним люстратором області», майбутній фермер заслужив таке вибіркове ставлення?
Оглянувшись у залу, де зібралися люди, не побачила там жодного вояка АТО. Пізніше перепитала в сільського голови Мирослави Ярославівни Жук, як на території сільради з наданням земель військовим. «У нас є такі люди, вони всі отримали землю», — каже Мирослава Ярославівна.
Ніхто не проти, щоб не тільки атовці, а й усі люди на території сільської ради отримали належну їм землю, щоб працювали на ній, збирали врожаї й годували родини. Але ж виходить, що під приводом порушення прав атовців землю відбирають у потенційного фермера, який готовий платити за неї в бюджет сільської ради понад 41 тисячу гривень на рік. При чому влада, як ніколи, готова благодіяти всім, окрім Федьківа. Як сказав на зустрічі з селянами голова райдержадміністрації Яворський, якщо, може, хто вже має у власності земельну ділянку такого призначення, то нехай вписує у заяву на землю своїх рідних і близьких. Заготовки таких заяв завбачливо привезли в село високі гості з області й району.
Все це нагадувало якийсь жарт. Адже ще дев’ятого вересня сам п. Мартинюк підписав наказ за номером 357, яким анулював право Федьківа на дві з трьох земельних ділянок, які він хотів узяти в оренду, й де чорним по білому написано: «Включити земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 7,8055 га (кадастровий номер 6122689800:01:001:0071) та 9,0000 га, розташовані за межами населеного пункту на території Ярчовецької сільської ради Зборівського району, до переліку зарезервованих ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції». Тобто землі, які планували віддати атовцям, віддають селянам? Виникає питання: чи не будуть обмануті люди в своїх сподіваннях. Адже послухати обіцянки й написати заяву — ще не означає отримати землю.
Селянам розповіли, що вони мають робити із заявами, куди йти і як швидко їм усе зроблять, як допоможуть. За це потрібно владі тільки дякувати. Але знову є одне «але». Власні городи — добре. Та люди не зауважують, що невдовзі всі вони житимуть у новоутвореній територіальній громаді — до цього йдеться. Держава на місця передає їм основну кількість повноважень, а головне — утримання чи не всього, що є на її території. Вже в бюджеті на наступний рік планують для його «збалансування» передати оплату комунальних послуг медичних установ і загальноосвітніх навчальних закладів, садочків, а також утримання адміністративно-технічного персоналу шкіл на місцеві бюджети. Чи вистачить коштів, чи не доведеться закривати садочки й школи?
І ще одне «але». Федьків, як переконує, подаватиме до суду на головне управління Держгеокадастру за незаконне рішення. Ми знаємо, що суди можуть тягнутися роками. А тим часом люди не отримають документів на землю, не зможуть її обробляти законно. Поля пустуватимуть, не приносячи ані доходу в сільський бюджет, ані городину сім’ям. Кому це вигідно? А за плином часу багато що може змінитися, зокрема й рішення влади щодо того, кому ці ділянки більше потрібні. Може статися і так, що землі приглянуться не тому чи іншому місцевому фермерові, який зацікавлений дбати про село, а чужому, який матиме лише одну мету — отримання прибутку.
Дуже не хотілося б, щоб люди у Вільшанці розчарувалися і їхня синиця, що здавалося вже в руках, перетворилася на журавля в небі.
Валентина БАЦА.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте