Ось і минули перші в житті першокласників канікули. Два місяці навчання за плечима. Проте переважна більшість батьків першачків теж була б не проти канікул. Адже до школи адаптовуються не тільки діти, а й батьки. Особливо ті, в яких немає старших дітей. Сподіваємося, психолог Тернопільської ЗОШ №16 ім. В. Левицького Тетяна Іванюк допоможе їм не припуститися найбільших помилок у вихованні першачків і виплекати з них успішних людей.
— Учителі часто нагадують батькам, що перший рік навчання їхніх дітей найважливіший. Чому?
— Це надзвичайно складний для дитини рік, оскільки їй потрібно адаптуватися до нових умов, виду діяльності, обов’язків, статусу, оточення. Для шестирічної дитини вступ до школи — надзвичайна подія, тому що вона починає новий етап життя. На зміну грі приходить навчання, хоча гра має ще дуже велике значення для дитини, тому і навчання першокласників відбувається із застосуванням ігрових форм.
— Якщо дитина щодня носить із собою до школи іграшки, це погано?
— Навпаки! Не слід забороняти дітям брати до школи іграшки, книжечки, якісь колекції. Вони створюють більш домашню обстановку і дозволяють дитині знайти нових друзів, налагодити спілкування з однокласниками на основі спільних інтересів. Важливо, щоби дитина йшла до школи з радістю, без страху, з бажанням набути нових друзів, навчитися робити те, чого досі не вміла, здобути нові знання. Тому ще до початку навчання батьки мають створювати у дитини позитивний образ школи, не дивлячись на можливі негаразди свого шкільного минулого.
— Як домогтися, щоби дитина відвідувала школу з радістю?
— Наскільки вдалим буде старт, настільки успішними і позитивними будуть подальші роки навчання. Тут багато залежить від батьків. Слід пам’ятати елементарні речі: дитина має бути бадьорою та усміхненою із самого ранку. Тож сон шестирічок має тривати щонайменше 10 годин, а краще — 12. Прослідкуйте, щоби дитина вчасно лягла спати. За годину до сну не слід дозволяти їй гратися за комп’ютером, дивитися телевізор. Краще почитайте щось разом, поспілкуйтеся. Вранці вчасно розбудіть дитину, дайте їй легкий сніданок. Якщо вона запізнюється на перший урок, нервується, то це не її провина, а ваш прорахунок. Не створюйте їй цей стрес зранку — в неї попереду весь день відповідальної праці.
— Які головні помилки батьків першокласників?
— Є дві найпоширеніші. Перша — це надвимогливість до успіхів дитини, критика її невдач, намагання реалізувати через дитину свої батьківські амбіції. Друга — це надання дитині повної свободи у навчанні, передача їй самостійності, якою вона ще не може розпорядитись. Іншими словами, це — байдужість до того, які труднощі й успіхи у першокласника в школі. Є ще одна категорія батьків, які «допомагають» дитині, намагаючись зробити за неї те, що вона вже в змозі робити сама. Тут не йдеться тільки про навчання. Ми говоримо про елементарні речі: зібрати свій рюкзак до школи, навести лад на своєму робочому місці вдома, скласти акуратно свій одяг, вмитися, почистити зуби… Це все організовує дитину і полегшує процес адаптації до школи.
Чим менше негативу і байдужості у вашому спілкуванні з першокласником, чим більше підтримки і щирої зацікавленості його шкільним життям, тим краще дитина адаптується до навчання, а її віра у свої сили й подальші успіхи зміцниться.
— Що робити, якщо дитина відмовляється ходити до школи?
— Якщо ранок першокласника починається зі сліз, пригніченого настрою, вигадування різних причин, щоби пропустити уроки, — це сигнал тривоги. В окремих випадках можуть виникати психосоматичні розлади: розлади шлунка або закрепи, зниження апетиту, поганий сон, незрозуміле підвищення температури… Може, наприклад, з’являтися кашель. У той час, як протягом канікул і вихідних його немає, а в школі з’являється. Тому батькам треба вчасно з’ясовувати причини таких симптомів. Перші порадники і помічники в цей період — ваш учитель і шкільний психолог.
— Як навчити дитину чути дорослих, наприклад, учителя, з першого разу?
— Це актуальне питання. Походження такої неуважності може бути двох видів. Дитина не чує дорослого часто через те, що до школи її «другом» у спілкуванні був комп’ютер або телевізор. Там вона не зосереджувалася на звуках, тексті, не слідкувала за змістом. Працював тільки зоровий аналізатор, увага була спрямована на зміну картинок. Привчити таких дітей чути і розуміти — складна задача для вчителя. А інші діти своєю удаваною неуважністю можуть просто намагатися привертати до себе увагу.
Першокласники ще не можуть довго зосереджуватися, процеси збудження ще переважають, тому головна умова для дорослого, щоби бути почутим, — це зацікавити маленького учня.
— Які найпоширеніші психологічні проблеми в нинішніх першачків?
— Найчастіше — несформованість навичок самообслуговування, відсутність комунікативних навичок і сильна прив’язаність до мами. Невміння одягнутися, самостійно приготуватися до уроку, скласти речі породжує невпевненість дитини в своїх силах, підвищену тривожність, страх, що в неї нічого не вийде. Такі ж наслідки має і невміння дитини адекватно спілкуватися з ровесниками, налагоджувати стосунки в новому колективі. Першокласник почуває себе самотньо, боїться першим підійти і запропонувати дружбу, не знає, як долучитися до загальної гри чи розмови. Це також може бути причиною небажання йти до школи.
— Чи можна віддавати першо–класників у гуртки і секції?
— Цього робити не слід. Дайте спочатку дитині нормально увійти в шкільний режим, а потім, у другому класі, ви вже побачите, на що, крім школи, в дитини буде вистачати часу й енергії. Не слід перевантажувати першокласників. Бажано, щоби період адаптації відбувався без зайвих стресів, пов’язаних із додатковими тренуваннями, переїздами по гуртках і секціях.
— Як бути батькам, якщо дитина до школи ходити хоче, але не хоче вчитися, виконувати домашні завдання, а ще порушує дисципліну?
— Спочатку слід з’ясувати причини такої поведінки. Часто це буває наслідком браку уваги і підтримки. Діти в такий спосіб намагаються сигналізувати дорослим, щоби їм більше приділяли часу, більше з ними розмовляли, більше цікавились їхніми справами. Якщо ваша реакція на це буде виваженою, спокійною, ви проявите свою зацікавленість до успіхів дитини, підтримаєте її, відзначите найменше досягнення, покажете свою радість, то першокласник зрозуміє, що може отримати увагу зі знаком «+» — і це набагато приємніше для нього. Але тут потрібна щоденна праця батьків. Тільки за підтримки дорослих дитина зможе повірити в свої сили і захотіти стати успішною.
— Чи на краще змінилася навчальна програма для першого класу?
— Оцінювати поки рано. На мою думку, всі зміни мають більш формальний характер. Результат ми побачимо, коли цьогорічні першачки прийдуть у другий клас. Тоді можна буде порівняти їхні досягнення з тими, які були в їхніх попередників, котрі навчалися за старою програмою.
— Деякі вчителі задають домашні завдання, а деякі батьки протестують: мовляв, Міносвіти заборонило. Хто правий?
— На мою думку, праця, чи фізична, чи розумова, ще нікому не зашкодила. Якщо батьки будуть єдині у своїх вимогах з учителем, з його намаганням допомогти дитині адаптуватись до школи, то й процес цей буде менш болісним і менш довготривалим. А якщо батьки вже й протестують, то робити це треба не в присутності дітей. Усі питання можна вирішити. Зрештою, і в батьків, і в учителів завдання одне: зробити з першокласників успішних людей. А починати це треба з перших днів навчання в школі.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте