Позавчора, коли на місто впали перші сутінки, центр Тернополя, — бульвар Шевченка, вулиці Чорновола, Грушевського, а надто Театральний майдан, засяяли святковими вогниками. Щедрий Миколай, якого так нетерпляче очікували дітиська, не лише завітав з подарунками до людських осель, він ще й розпочав ту казку, наповнену всілякими новорічними та різдвяними дійствами, яскравими персонажами. І не лише малеча, а й ми, дорослі, піддамося чарам цих свят. На певний час забудемо турботи і негаразди, що тягарем осідають на плечі в нашій буденності, мов діти, будемо радіти різдвяній віхолі, яка закрутить нас із вертепами, Дідом Морозом, зі Снігуронькою.
Височезна прибрана ялинка вже давно чекала на звичному для неї місці, коли ж нарешті чарівна паличка торкнеться її гірлянд і вони спалахнуть у всій красі. Тисячі тернополян і чи не половина з них хлопчики та дівчатка, зібралися у призначену годину на Театральному майдані біля імпровізованої сцени. Поруч — традиційна різдвяна шопка з її закутаними в кудлату вовну мешканцями, яку щільно обступили і діти, і дорослі. Після того, як всечесні отці її освятили, на підмостках розпочалося урочисте художнє дійство.
Змінюючи одні одних, виступали аматорські колективи центру дитячої творчості, шкіл, студентські гурти. У променях різнобарвних вогників мелькали і крильця ангеликів, і китиці яскравих українських хусток. Та ось з’явився головний на святі — Угодник Миколай зі сріблястою бородою. Він вітав усіх присутніх і допитувався, чи не забув, бува, комусь принести подарунка. Відтак запросив до себе юних пластунів, які принесли священний Вифлеємський вогонь, і міського голову Сергія Надала. Настала найурочистіша мить. Увесь заповнений людом майдан в один голос став прохати: «Ялинко, засвітись!» 
І вона спалахнула веселкою кольорів та відтінків. Радості малечі не було меж. Миколай, він і справді Чудотворець, отак махнув рукою — і наче сонце засяяло серед ночі. Того вечора дітки довго не могли заснути. А коли сон стулив їм повіки, знову поринули в казку, бо снилося те, що вже бачили наяву.
Фоторепортаж В. БУРМИ.
Прокоментуйте