Вільне життя

Хатинки, що спонукають мріяти

У дитинстві моя співрозмовниця полюбляла оповідання Бориса Житкова про те, як хлопчик ловив маленьких чоловічків. Багата уява дівчинки вимальовувала цілі казкові народи. Ставши дорослою, Ніна Сечина вирішила втілити свої дитячі мрії в реальність.

Від витворів цієї талановитої рукодільниці, яка разом із сім’єю уже другий рік проживає у селі Раштівцях на Гусятинщині, віє щирістю, затишком і дивами. А ще творчість пані Ніни вражає різноманітністю напрямів. У її колекції є витончені ляльки Тільди, крилаті феї, зайчики, слоники і ведмедики з яскравих шматків тканини, кумедні чоловічки, яких господиня за схожість із мультиплікаційними персонажами жартома називає «міньйончиками». Милують око ялинкові іграшки, кавові дерева-топіари, вироби з бісеру й таємничі шкатулки в техніці декупажу.

Ще одним цікавим захопленням Ніни Сечиної є створення сувенірних будиночків з натуралістичним «начинням» усередині: меблями, люстрами, каміном та посудом. Справжнісіньке житло для казкових героїв.

03Майстриня розповідає, що образи майбутніх хатинок приходять до неї самі. Інколи до втілення деяких задумів наштовхує побачене в Інтернеті, проте один в один копіювати витвір із фотографії рукодільниця не любить, адже такий процес втрачає усю творчість, стає якимсь механічним. А оскільки майстриня любить фантазувати, то надає перевагу експериментам як з ідеями, так і з робочими матеріалами.

Перший будиночок пані Ніна створила з картону. Згодом почала працювати з фанерою. Не так давно у спорудженні хатинок випробувала лоточки з-під яєць, каже, цей матеріал дуже схожий на справжню цеглу.

— Процес створення будиночку багатоетапний. Спочатку я вирізаю маленькі «цеглинки», обклеюю ними фанерні стіни, зверху хатинку фарбую, покриваю лаком. Це доволі копітка робота, а насамкінець — навіть трішки нуднувата, — усміхається пані Ніна. — Найцікавіше для мене облаштовувати будинок всередині: виготовляти меблі, підбирати шпалери, тюлі, штори. Усі ці дрібнички уважно продумую, аби було органічно. Саме нюанси створюють красу.

Деталі справді вражають натуралістичністю. Наприклад, працюючи над будиночком для своєї родини, майстриня помістила у хатинку фото рідних. Мініатюрний посуд у ній має такий вигляд, як справжній, той, яким колись користувалася їхня сім’я. У будиночку, зробленому в новорічному стилі, можна помилуватися не тільки святково прикрашеною ялинкою, а й увімкнути підсвічування. Коли ж пані Ніна виготовляла оселю для маленького плюшевого зайчика, то облаштувала її кріслом-качалкою, книжками й картинами. Попри те, рукодільниця наголошує: її вироби сувенірні. Такі рукотворні особняки — не для забав малечі, їх краще дарувати дорослим. Наприклад, для того, аби вимріяли собі таке саме житло в майбутньому.

До слова, любить творити й фантазувати і вісімнадцятирічна донька героїні цього матеріалу Даша. Разом з мамою дівчина також шиє іграшки та виготовляє сувенірні будиночки. Тільки ще мініатюрніші, ніж пані Ніна — заввишки не більш як 10 см.

Фото з архіву Ніни Сечиної

Loading...

Про автора

Мар’яна Бобрівець

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини