ТЕ, ЩО НАША КУЛЬТУРА ФІНАНСУЄТЬСЯ ЗА ЗАЛИШКОВИМ ПРИНЦИПОМ, УСІМ ВІДОМО. НАВІТЬ ВЛАДА ЦЕ ВИЗНАЄ. ТА ПОГЛЯНЬМО, ДЕ ПОМІТНО НАЙБІЛЬШИЙ РУХ, ХТО НЕ СИДИТЬ СКЛАВШИ РУКИ? САМЕ ПРАЦІВНИКИ КУЛЬТУРНОГО ФРОНТУ, МАБУТЬ, І СПРАВДІ У ЛЮДСЬКІЙ ДУШІ ПОТЯГ ДО ДУХОВНОСТІ НЕЗНИЩЕННИЙ, А КУЛЬТУРА Є ОДНІЄЮ З ЇЇ СКЛАДОВИХ. НЕ ДАСТЕ НІ КОПІЙКИ — ВСЕ ОДНО СТОЯТИМЕМО НА СВОЄМУ, ПЕРЕЙДЕМО НА ВОЛОНТЕРСТВО, ЗНОВУ СТВОРЮВАТИМЕМО «ПРОСВІТИ», НАРОДНІ ХОРИ І ТЕАТРИ. БЕЗГРОШІВ’Я СТАЛО ПЕРЕПОНОЮ КОЛИСЬ ЗАПОЧАТКОВАНІЙ ДОБРІЙ СПРАВІ — ТВОРЧИМ ЗВІТАМ ХУДОЖНІХ КОЛЕКТИВІВ З РАЙОНІВ. ЗАХОДИ ЦІ ПРИУРОЧУВАЛИСЯ ДО НАШИХ ВИЗНАЧНИХ ДЕРЖАВНИХ СВЯТ.
Однак творчий процес у глибинці не припиняється. Митці звітують тепер у районних будинках культури і запрошують до себе журі та високих гостей з області. Так дешевше. Напередодні 98-ї річниці Соборності України запросили на свою художню імпрезу і теребовлянці. Їх уособлювали творчі колективи і окремі виконавці місцевого вищого училища культури. Тож концерт мав бути за виконавським рівнем професійним. І сподівання публіки справдилися.
У фойє будинку культури, який ще недавно був кінотеатром, гості знайомилися зі студентськими роботами в галузі образотворчого мистецтва. Почалося свято з виступів представників обласної і районної влади, які вітали з Днем Соборності України і глядачів, і тих, хто за лаштунками сцени вже настроював музичні інструменти. У пролозі викладачі та студенти в театралізованих історичних образах відтворили події майже столітньої давності, коли люди заходу і сходу України простягнули одне одному руки. Відтак Петро Кутний у супроводі оркестру народних інструментів виконав пісню «Ангели Майдану». Його змінили ніжні голоси вокального жіночого ансамблю «Муза» під керівництвом Неоніли Юзвишин.
Та ось почувся передзвін струн ансамблю бандуристів, яким керує відмінник освіти України Ярослава Кубіт. А на тому фоні домінує голос солістки Тетяни Воробйової. І відразу підмостки здригнулися від хорового багатоголосся — народний аматорський колектив «Сонячний струм» немов увібрав своїми нарядами ті життєдійні промені, й сцена спалахнула помаранчевим кольором. Підтвердив своє високе мистецтво і народний аматорський обрядово-фольклорний ансамбль «Намисто». Разом із солісткою Оксаною Качан співаки зворушили глядацький зал піснями «Мати журавлика жде» і «Козацька доля». Із захопленням зустрічали глядачі і танцюристів. Якщо володар гран-прі всеукраїнських і міжнародних конкурсів ансамбль сучасного класичного танцю «Дивертисмент», яким опікується Ірина Краківська, хореографічною композицією «Крик» навіяв тривожні роздуми і смуток, то хлопці й дівчата з «Джерела» Галини Александрович і «Любистку» Ігоря Николишина своїми запальними танцями, феєрверками барв народного вбрання підняли настрій глядацького залу до найвищого рівня.
У короткому газетному репортажі важко приділити належну увагу всім творцям святкового дійства. А так хочеться похвалити і народний аматорський духовий оркестр «Княжі сурми», і народний аматорський чоловічий ансамбль «Октава», і тріо — Мирослави Коновалової, Оксани Яременюк, Анастасії Поліщук, і вокальний квінтет, і цимбаліста-віртуоза заслуженого артиста України Василя Яков’яка, і дипломанта VII Міжнародного конкурсу молодих трубачів імені Мирона Старовецького Андрія Антонюка, і солістів Уляну Перхалюк, Олександра Воробйова, заслуженого працівника культури України Івана Громика, Володимира Поцілуйка, Надію Демиду, Катерину Григу. Особлива вдячність — мистецьким керівникам, концертмейстрам. Бо кожний виступ, кожний винесений на суд глядача номер — це віддзеркалення не лише їхнього високого фахового рівня, а й звеличеної мистецтвом душі.
Найзворушливішим був фінал, коли «Пісня Злуки» вирвалася із грудей усіх учасників, а глядацький зал став жовто-синім, бо кожен розмахував маленьким прапорцем — прообразом великого прапора України. Відтак відбулася передача творчої естафети, яку з рук директора училища Миколи Виннічика отримали директор філармонії Ярослав Лемішка і очільник департаменту культури області Григорій Шергей. Тепер на березневе свято весни і жіноцтва запрошують тернопільські професійні митці.
Фоторепортаж В. БУРМИ.
Прокоментуйте