Вільне життя

День зради

Для когось 14 лютого — Свято закоханих. Кілька років поспіль і я вважала його таким. Але відтепер для мене цей день назавжди залишиться днем зради…

За іронією долі звуть мене Валентиною. Працюю за спеціальністю бухгалтером. Мала донедавна кілька знайомих, кілька друзів та одну найкращу подругу. Мала й хлопця Микиту. Все у нас, як то кажуть, ішло до весілля, але…

Познайомила мене з моїм майбутнім нареченим найкраща подруга Іра. Думаю, саме завдяки їй у нас із Микитою все складалося так чудово. Тож на весну ми запланували відгуляти весілля. Всі новорічні свята я проводила в предвесільних клопотах. Мені навіть пошили чудову білосніжну сукню нареченої. Ми розіслали запрошення, замовили ресторан. Залишилися тільки організаційні дрібниці. Я була задоволена, бо люблю, коли все відбувається за планом.

Тож за відсутності весільної лихоманки ми з Микитою вирішили провести День закоханих разом. Востаннє як звичайна парочка. А ввечері запланували влаштувати подвійне побачення із Ірою та її хлопцем.

Ми погуляли берегом озера, сходили на якийсь романтичний фільм і поїхали на домовлену вечерю, з якої Микита розвозив нас усіх по домівках. Спершу завезли Іриного хлопця, потім — мене. Я попрощалась і зайшла в під’їзд. Аж коли піднялася на шостий поверх (ліфт, як завше, не працював), виявила, що забула в машині телефон. Швидко почала спускатися назад.

Машина Микити все ще стояла біля під’їзду. Пощастило. Я відчинила дверцята і… І побачила, що моя найкраща подруга та мій наречений несамовито цілуються. Я завмерла. Вони мене навіть не одразу помітили. Першою отямилась Ірина і почала гарячково поправляти одяг. А Микита глянув на мене і сказав, що має право, що він «мужик» і я ще його не «окільцювала». «І не «окільцюю», — подумалось мені. До дідька таких «мужиків» і таких подруг.

Іра ще просила вибачення, виправдовувалася, що це він до неї чіплявся. І взагалі, «це було тільки кілька разів». Запевняла, що Микита мене любить. Щось схоже наступного дня плів і тверезий Микита. Тільки, за його версією, спокусницею була Іра. І взагалі, він любить мене. Та й хіба через такі дрібниці можна забути про все те хороше, що було між нами?

Можна. Весілля я відмінила. А сукню собі таки залишила. Думаю, ще колись пригодиться. Тепер у мене не так багато друзів, немає хлопця… Зате у мене є улюблена робота, сім’я і здоровий глузд. Бо я не припустилася, можливо, найбільшої помилки в житті. Я варта кращого! А день закоханих чи день зради краще проведу дома. На одну дату в календарі у мене вражень більш ніж достатньо.

Записала Діана СЕМАК,
студентка четвертого курсу факультету філології та журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка.

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини