Чому в економічно бідній Україні одні й ті ж медичні препарати вдвічі, а то й у десять разів дорожчі, ніж у заможних країнах? Чому задеклароване в Конституції безкоштовне лікування обходиться нам настільки дорого, що значна частина українців звертається за медичною допомогою, коли вже дуже припікає? Чому реформу медицини поки що зводять хіба до скорочення ліжко-місць у лікарнях?
Цих «чому» можна назбирати ще з десяток, зокрема й таке: чому через урядову програму «Доступні ліки», що стартує з першого квітня, пацієнти зможуть безкоштовно або з незначною доплатою отримати ліки тільки від серцево-судинних захворювань, діабету ІІ типу та бронхіальної астми? Як лікуватися решті хворих? Можливо, якби з ланцюжка між виробниками й покупцями ліків прибрати хоча б частину посередників, що присмокталися, як п’явки до бюджету, то в Україні вартість медичних препаратів була б такою ж прийнятною, як у сусідів.
А поки на одне з перерахованих запитань у Міністерстві охорони здоров’я відповіли. Тож, пріоритетність надали лікуванню від згаданих хвороб, оскільки саме вони найбільше впливають на показники смертності населення або суттєво знижують якість життя пацієнта й ефективно лікуються на амбулаторному рівні. Смертність від серцево-судинних хвороб — 65 відсотків від загальної смертності українців. Відповідно до статистичних даних за 2015 рік, на діабет ІІ типу страждає мільйон осіб. Це в шість разів більше, ніж на діабет І типу (інсулінозалежний). За статистикою 2015-го, хворих на бронхіальну астму зареєстровано 210 тис. Здебільшого це діти й молодь. Як пояснюють у міністерстві, щоб отримати безкоштовні медикаменти, потрібно звернутися до лікаря за правильно виписаним рецептом і йти до аптеки з позначкою «Доступні ліки». Аптеки на добровільних умовах підписують договір з місцевими органами влади й стають учасниками програми.
Рецепт виписують не за комерційною назвою ліків, а на основі міжнародної непатентованої назви діючої речовини ліків. А тепер, зацікавлені хворі, увага. Ось із якими діючими речовинами ліки входять до цієї програми. Серцево-судинні захворювання: аміодарон, амлодипін, атенолол, верапаміл, гідрохлортіазид, спіронолактон, фуросемід, дигоксин, еналаприл, ізосорбіду динітрат. Карведілол, клопідогрель, метопролол, бісопролол, симвастатин, нітрогліцерин. Бронхіальна астма: беклометазон, будесонід, сальбутамол. Діабет ІІ типу: метформін, гліклазид.
Держава компенсує вартість найдешевшого лікарського засобу, на який подана заявка на участь в програмі. Якщо в аптеці закінчилися ліки, вартість яких відшкодовують, то можете обрати іншу торгову назву й доплатити різницю.
Знайомлячись із програмою «Доступні ліки», я зрозуміла, що повністю безкоштовними для нас навіть ці медичні препарати не будуть, адже для лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню, Міністерство охорони здоров’я, до прикладу, встановлює максимальну роздрібну торговельну надбавку на рівні 15%. Порівнявши ціни на ліки в п’яти країнах — Польщі, Словаччині, Угорщині, Чехії та Латвії, наш уряд розрахував граничну оптову їхню ціну. Її і буде компенсувати держава. А максимально дозволена вартість ліків в аптеці — це оптова ціна за упаковку плюс 10 відсотків постачальницької надбавки, плюс 15% дозволеної торговельної надбавки, плюс сім відсотків ПДВ. Тож, наскільки здешевлять той чи інший препарат, дізнаємося вже в аптеці. Очевидно, що й не всі хворі на згадані недуги зможуть скористатися з програми. Адже кожен з них, залежно від особливостей організму, підібрав для себе «свій» випробуваний медпрепарат, якого може не бути в переліку.
Урядовці обіцяють, що не обмежуватимуть вільний ринок ліків. Якщо пацієнт хоче придбати випробуваний ним препарат, не маючи рецепта від лікаря, він може це зробити в будь-якій аптеці. Проте в такому разі аптека не матиме підстав відпустити цей лікарський засіб безкоштовно або зі знижкою.
І ще одна інформація, що дотична до медицини. Уряд вніс зміни до порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу.
Як роз’яснили в Мінсоцполітики, держава гарантує грошову допомогу тому, хто проживає разом з особою з інвалідністю I чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду. Її розмір досі розраховувався як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім’ї та середньомісячним сукупним доходом сім’ї за попередні шість місяців, але не міг бути більшим, ніж мінімальна заробітна плата, тобто торік не міг бути більшим як 1600 грн. Відтепер розмір такої допомоги розраховується так само, як і раніше, але встановлено, що не може бути більшим, ніж прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць — для працездатних осіб до 30 квітня це 1600 грн. Тобто, якби залишили попередню норму, то людина могла б максимум отримати не 1600 грн, а 3200 грн, бо нині така мінімальна зарплата.
Валентина БАЦА.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте