Так, вони завжди з нами — і в свята, і в будні — його пророче слово, його мудрість, почерпнута з народних глибин, оброблена, викристалізувана його генієм і повернута назад як кодекс боротьби і правдивого життя. Але в ці березневі дні, коли волею небес майже збігаються дати і народження, і відходу у вічність Тараса, ми гортаємо сторінки його «Кобзаря», ніби вперше взяли в руки цю невмирущу книгу. І образ Пророка постає перед нами у своїй величі та простоті. І ми самі від того дотику ніби збагачуємося духовно, в нас переходить його правда і чистота.
Немає на Тернопільщині бібліотеки чи музею, де б не розгорнули, не винесли до найлюднішого місця шевченківську виставку. Шевченкіані присвячені літературні вечори, наукові конференції, творчі концерти у клубах і будинках культури. Людніше, ніж зазвичай, і в Тернопільській бібліотеці-музеї «Літературне Тернопілля». У двох вітринах, де часто змінюються експозиції — залежно від дати чи події — книгарі скомпонували і розмістили матеріали, які висвітлюють життя і творчість Тараса Григоровича. Одна композиція представляє його як літератора, поета, в другій ми бачимо Шевченка митця, художника.
Привертає увагу великий і прекрасно виданий збірник «Шевченківська листівка як пам’ятка історії та культури». Тут видрукувані всі зразки відкритих листів, оформлених, позначених шевченківською тематикою, які широко використовувалися від 1890 до 1940 років. Цікаво, що на одній з них видно ім’я і Євгена Бородієвича, брата письменниці Іванни Блажкевич. Разом із листівкою він слав вітання комусь із своїх друзів чи рідних. Інше видання у чотирьох томах «Тарас Шевченко, мистецька спадщина» — творчий набуток Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії спільно з музеєм Т. Г. Шевченка. Та особливий експонат, який постійно, так би мовити, мандрує залами бібліотеки-музею — артбук «Тарас Шевченко на Тернопільщині». Кожна сторінка його може бути окремим експонатом. Тут зібрано все, що відомо про подорож Поділлям і Волинню славетного поета і художника у складі Київської археографічної комісії у 1846 році. Тоді він побував на Кременеччині, намалював кілька акварелей Почаївської лаври. Записав народні пісні «Гиля, гиля, селезню», «Ой, пила-вихиляла», «Ой у саду, саду». Не міг обминути Шевченко і Вишнівця з його славетним палацом-музеєм, де містилося багато живописних полотен і графіки відомих художників.
Цими днями у бібліотеці побували на екскурсії студенти технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя. Нагодилися й діти з Тернопільської ЗОШ №30. Учнів шостих і сьомих класів привела сюди вчителька української мови Ольга Володимирівна Ваврик.
На фото: під час екскурсії.
Фоторепортаж В. БУРМИ.