Каже якось моя сусідка: «Підеш-во до магазину, а тамка стілько всього є, аж очі сі розбігают. Сядеш вдома коло плитки, а тамка стілько в баняках є, же запхати не годен. І як тутка не повніти?! Всьо таке добре і стілько його є, ну як таке пропустимо мимо писка!»
Ну, я тоже винен, бо сусідка і моїми рецептами сі спокушає. Но на то тре мати силу волі, як мудрі люди кажут. Правда, нинька і їдло таке, же їдних сили і волі буде мало. Колись як було: взяв пайду хліба, смальцьом намастив, огірком закусив і сі наїв. І ніде того смальцю не випирало — ні ззаду, ні спереду, ні згори, ні знизу. А теперка кусне людина їден пакетик тихво сухариків чи лигне їдну куричу литку і «йде в депутати» — писок квадратовий, а фігура — як фура.
Я все кажу: штучне їдло до добра не доведе. Не може курка вирости за три місяці, а свиня — за шість. А як виростают, то таке їсти не можна. Чувім, же за границьою люди тілько й шукают, де би то природне їдло надибати. І платят великі гроші, жеби не кроплену помідору чи огірок вкусити. А в нас купу грошей люди за те нещастя вивалюют. Так ніби натуральних делікатесів нема. Тримайте-во рецепта одного такого.
Ладимо півкіля яловичини, 400 грам шампіньйонів, 250 грам консервованих абрикосів, їдну цибулину, 30 грам масла, чайну лижку солі, пів чайної лижки чорного меленого перцю і столову лижку коньяку.
Яловичину миємо і обсушуємо, тоди нарізаємо смужками сантиметр завширшки і п’ять сантиметрів завдовжки. Помиті й почищені шампіньйони нарізаємо плястерками завтовшки п’ять міліметрів. Абрикоси розрізаємо на штири дольки кажний. На півкільця ріжемо цибулину.
У глибокій і великій пательні розігріваємо масло, тоди обсмажуємо на ньому цибулю, далі вибираємо його вбік і викидаємо половину м’яса. Обсмажуємо і його. Тоди перемішуємо з цибульою, досмажуємо і відсуваємо вбік. Вкидаємо другу частину м’яса і теж обсмажуємо. Обсмажене м’ясо кладемо назад у пательню. Наприкінці додаємо гриби, добре втушковуємо і всипаємо абрикоси. Додаємо сіль і перец. Накриваємо, жеби трошка сі втушило. Тим часом ложку з коньяком підносимо над вогньом і нагріваємо. Далі скроплюємо ним рівномірно вміст пательні й виключаємо газ. Накриваємо кришкою знов і даємо сі настояти.
Таку смакоту можете на празник си зрихтувати і гостей пригостити. Та й самим поласувати при нагоді. Бо ж не тілько олігархам і депутатам жирувати. Має бути і в простого люду капку свята, навіть у тій же пательні чи в мисці. Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК.
Ілюстрація Миколи Пилиповича