Це місто завжди вабило і ділових людей, і дослідників архітектури минулих епох, та й істориків у широкому значенні цього слова. Але наймасовіша група приїжджих — це, звичайно, туристи. А їх цікавить усе, навіть страви в кафе та ресторанах і ціни на ринку. Тож щороку в кінці весни тут влаштовують урочисте відкриття туристичного сезону. Найкраще для таких заходів, звісно, підходять міський парк і територія старого замку. Тут і сучасні лицарі на змагах викрешують іскри при схрещених мечах, і лучники натягують тугі тятиви, і сам засновник твердин і Станіслав Гольський, звичайно ж, театралізований образ, привертає увагу своїм шляхетським ретровбранням.

На такі фестини запрошують численних гостей. Цьогоріч на святі, що відбулося минулої суботи, побували й учасники Першого блогерфесту Чорткова, які приїхали з різних міст України. Журналісти, фоторепортери цікавилися історією краю, відвідали Ягільницю з її старожитностями, пробували «штурмом узяти» замок Станіслава Лянцкоронського в Нагірянці. У сусідніх Улашківцях відвідали старовинний скельний монастир і церкву, де висять дві чудотворні ікони — Матері Божої Улашківської та Іоанна Хрестителя. У Заболотівці привабила журналістів давня дерев’яна церквиця Пресвято ї Трійці, споруджена ще в 1646 році. Через об’єктиви своїх камер глянули блогери і на мальовничі подільські села Сосулівку і Росохач. Та найпривабливішими для журналістів видалися перлини архітектури районного центру. Церква Успіння Пресвятої Богородиці вважається найстарішим дерев’яним храмом на Поділлі. А найкрасивішою на цих теренах визнають споруду Вознесенської церкви, що височить за Серетом на так званій Долішній Вигнанці. І, звісно ж, найвищий, найпомітніший символ Чорткова — костел Св. Станіслава. Правда, він тепер «одягнений» у риштування, йде реставрація. Після її завершення спалахне вечірня підсв ітка храму, як це є на багатьох видатних спорудах Європи. На своє скоре відновлення чекає і вежа старого ринку.

Присутніх приємно вразило те, що провести гостей містом і бути при тім екскурсоводом узявся сам міський голова В. П. Шматько. Він привів усіх до замку — головного майданчика туристичного свята. На жаль, уже другий рік поспіль заважають дощі та зливи. І хоч у природи немає поганої погоди, тепер гроза була не доречна. Вона розігнала публіку. Лише лицарі з мечами (що їм негода!) та кашовари і нечисленний осередок відчайдух несли свою святкову службу. Серед них і мер Володимир Петрович — без парасолі, веселий та енергійний, пригощав усіх гарячими напоями, зігр івав жартами. Хтось із присутніх, теж, ніби жартома, запитав: чи турбувалися б гостями особисто так Кернес із Добкіним, чи одеський мер, скажімо? У відповіть — лиш дружний сміх. То, може, міський голова Львова? Присутні тут львівські журналісти заперечливо похитали головами.

І все ж наперекір зливі, а потім затяжному дощеві ентузіасти туризму не здавалися. Зі сцени лунали літературні читання до Днів Європи в Україні — англійською, польською і, звичайно ж, рідною мовами. І відкрита ретрофотогалерея ще до перших крапель встигла потішити присутніх, і відважні велогонщики крутили педалями всупереч негоді. А в парковій зоні не вгавали звуки вечірньої святково ї програми.

Фоторепортаж В. Бурми